Автоматизация процесса производства геля
Реферат - Экономика
Другие рефераты по предмету Экономика
ься його вибухонебезпечність, це повязано з використанням спирту. Тому при виборі приладів та засобів автоматизації перевага надається пневматичним приладам. При виробництві гелю використовується ряд специфічних технологічних середовищ (компонентів)[2].
Желирующими та гелеутворюючими речовинами є такі природні речовини рослинного та тваринного походження, які володіють властивістю при відповідних умовах утворювати студні, желе, гелі і т.п. В косметичній промисловості найбільше застосування знайшли агар, ефіри целюлози, альгінат натрію, желатин. Перші три речовини рослинного походження , а останнє тваринного.
Агар желирующее вещество, яке міститься в червоних та бурих водоростях, що ростуть в прибережних водах у берегів Білого та Японського морів і в інших місцях поза межами України. За своїм хімічним складом агар є полісахаридом. Він не має смаку, запаху, в холодній воді (кімнатна температура) практично нерозчинний, але сильно набухає, поглинаючи багато води (його маса може при цьому збільшуватись а 12 раз). В гарячій воді агар розчиняється та при охолодженні дає міцний студень.
Агар широко застосовується в кондитерській та парфумерній промисловості.
Альгінат натрію (натрієва сіль альгінової кислоти) виготовляють з бурих водоростей сімейства ламінарія. Альгінат натрію використовується в якості стабілізатора в емульсійних та захисних крамах, а також в шампунях. Але широке застосування він отримав завдяки своїм високим гелеутворюючим властивостям в зубних пастах в якості гідроколлоїда. Вязкість розчинів альгінату в 10-22 рази вища вязкості розчинів крахмалу тієї ж концентрації.
Додавання альгінату натрію до складу зубних паст дозволяє покращити їх структуру та консистенцію. Альгінат натрію добре суміщається з усіма основними компонентами зубних паст (крейдою, дикальцієм фосфатом, гліцерином, сорбітом та ін.).
Ефіри целюлози це сполуки, які отримують спеціальними методами (етерифікацією клітковини) з бавовни, деревини, віскозних волокон льону та ін. За своєю хімічною структурою целюлоза є полісахаридом (головна структурна частина клеточных стінок рослин). Найбільш поширено з ефірів целюлози застосовуються ацетилбензил, етилцелюлоза та водорозчинний ефір целюлози натрійкарбоксиметилцелюлоза NaКМЦ.
Натрійкарбоксиметилцелюлоза (NaКМЦ). Натрієва сіль карбоксиметилцелюлози простий ефір целюлози і гліколієвої кислоти хімічно стійка речовина без запаху, яка може утворювати вязкі розини при малих її концентраціях, добре розчиняється в гарячій і холодній воді. Стабілізуючі, емульгуючі та желирующие властивості NaКМЦ використовуються для виготовлення зубних паст і кремів. NaКМЦ, так як і альгінат натрію, вводять до косметичних засобів у вигляді водних та водно-гліцеринових розчинів.
Желатин на відміну від агару, альгінату натрію та ефірів целюлози за своєю природою є розчинною формою тваринного білка колагена. Сировиною для отримання желатину є багаті на колаген тканини тварин (кості, шкіра, сухожилля та ін.). якість продукуємого желатину регламентується стандартом, за яким желатин поділяється на три сорта: І, ІІ, ІІІ.
В косметичній промисловості використовується лише І сорт желатину для виготовлення кремів, шампунів, желе та инших засобів.
Емульгатори. Емульгаторами називають поверхнево-активні речовини, які здатні знижувати поверхневий натяг міжфазних шарів емульсії та утворювати міцні захисні адсорбційні плівки на поверхні крапель дисперсної фази.
Всі емульгатори можна класифікувати за типами емульсій на гідрофільні, ліпофільні та емульгатори змішаного типу.
Емульгатори за своєю будовою складаються з полярної (гідрофільної) частини, яка споріднена до води, та неполярною (ліпофільної-гідрофобної) частини, яка споріднена до жирів. В залежності від переваги тих чи інших груп емульгатори утворюють емульсії типу жир-вода (ж/в) або вода-жир (в/ж).
До емульгаторів типу вода-жир відносяться фосфатиди (лецитин), ланолін, емульгатор ВНІІЖа, пентол, сорбітанолеат та ін. Для емульсій типу вода-жир необхідні гідрофільні емульгатори, в структурі молекул яких є полярні групи, які активно взаємодіють з водою (ОН, СООН, NO2, CO). До емульгаторів типу жир-вода відносяться емульсійні воски стеаратдіетиленгліколя (ДЕГ), стеарат та олеат поліетиленгліколя молекулярною масою 400 (ПЕГ-400) та ін.
Для створення емульсій типу вода-жир використовують гідрофобні емульгатори, своїми неполярними групами (CH3, CH2, C6H5 та ін.) вони обернені в сторону жира (в даному випадку дисперсійного середовища), утворюючи навколо краплинок води захисну оболонку.
Для емульсій змішаного типу необхідні емульгатори або їх суміші, які містять одночасно в структурі своїх молекул як полярні так і неполярні групи атомів.
Останніми роками у звязку зі зростанням вимог до якості косметичних виробів (стабільності, однорідності консистенції та ін., а також ускладненням складу косметичних виробів для отримання стабільних емульсій використовується одночасно декілька емульгаторів або емульгуючих сумішей.
Емульгатори Т-1, Т-2 та Т-Ф ВНІІЖа, розроблені ВНІІЖем та впроваджені у промисловість, призначені для утворення емульсій типу жир-вода.
Найкращим емульгатором ВНІІЖа є Т-Ф, який є сумішшю емульгатора Т-1 та фосфатидів. В цій суміші емульгатор Т-1 як складова частина забезпечує добре вологоутримання та високі пластичні властивості, а фосфатидний концентрат підвищує фізіологічну цінність косметичних продуктів.
Спи