Зооморфні зображення на мальованій кераміці культури Кукутень-Трипілля
Контрольная работа - Культура и искусство
Другие контрольные работы по предмету Культура и искусство
°женнями. Та ці зображення сильно різняться між собою. Малюнки собак на кераміці та гліптиці Давнього Сходу від Єгипту до Ірану виконані в іншому стилі, ніж у культурі Кукутень-Трипілля. Собаки показані у статичній позі або як агресивні супутники людини у сценах полювання. Можливо, східний імпульс і був, але це поки що не доведено. Тому мова скоріше йде про спільні культові ідеї, повязаних з роллю собаки у житті давніх землеробів Європи та Передньої Азії, і різноманітні способи їхнього висловлення. С.М. Бібіков вважає звязок цих зображень з якимось віддаленим центром також уявляється мало вірогідним. Здається можливим припущення про місцеве походження трипільського звіриного стилю, з якогось досі ще не визначеного центру.
2. Зооморфізм як культурне явище носіїв культури Кукутень-Трипілля
Не викликає сумніву світоглядний контекст, зашифрований в орнаментах взагалі, і у зооморфних зображеннях як його елементі зокрема. Відомо, що первісна людина не керувались почуттям естетизму та прагненнями якнайкраще декорувати предмети свого побуту, зображення первісної людини є відображенням реального існування в який закладено певний сакральний зміст, що виражався у сукупності символів та зображень.
Трипільська кераміка рясніє найрізноманітнішими знаками, які передають їхні світоглядні уявлення, але відсутність прямого звязку з міфологічною традицією, відображеною у писемних джерелах, ускладнює дослідницьку роботу та відкриває широке поле для здогадок та найнеочікуваніших аналогій серед аматорів. Вивчення духовної сфери первісного суспільства на основі археологічних артефактів базується на уявленні про певну універсальність сприйняття сакрального, що обумовлено спільним культурним походженням та законами психології. Намагання дешифрування семантики повинна базуватись на змісті кожної конкретної орнаментально-смислової композиції чи схеми.
Значення собаки, як культового образу повязане з її охоронними функціями і допомогою при полюванні, відображене в міфах та віруваннях багатьох народів. Археологічним свідченням ролі собаки як оберегу є захоронення собаки на поселеннях і в могильниках різних епох. У звязку з цим можна згадати про навмисне захоронення двох черепів собак у житлі на ранньотрипільському поселенні Лука-Врублівецька.
Б.Л. Богаєвський розглядав їх як апотропаїчних тварин, покликаних охороняти запаси їжі у цих посудинах. Б.А.Рибаков пояснював ці зображення як один з аспектів культу родючості, вважаючи основною функцією реальних трипільських собак охорону посівів від диких і домашніх тварин. Дослідник припускає, що це перетворило їх у свідомості давніх землеробів у геніїв добра, які протистоять будь-якому злу, і дозволило трипільцям розміщувати собак в небесну сферу картини світу, відображеної на посудинах. Сегментовано пагорби Б.А.Рибаков пояснює як ідеограму насіння, прикритого землею, яке оберігають летючі пси.
Коли трипільські площадки розглядались як місця захоронень некрополі, передбачалось, що зображення собак як особливих демонічних створінь розташовувались на посудинах, які містили прах померлих та мали бути знищені трупо-пожираючі демони.
На основі відкритих зображень В.І, Маркевич вважає, що домашні собаки пізнього Трипілля, судячи із зображень Варварівка VIII, Петрен, Рашкова, Трифауц були кількох порід: волохата низькоросла, велика сухорлява довгошерста та велика волохата, використовувались для полювання на оленя, козулю, зайця та інших диких тварин. Він вважає, що зображення особин обох статей у позах, які вважаються агресивними, насправді мають інше це значення. Це пози, характерні для тварин у період весняних ігор. Тому повязує цих істот з культом плодючості, що викликає плодовитість домашньої худоби та оберігає майно. Але певна роль повязана і з магічними заклинаннями про успіх на полюванні, про що свідчать сцени на посудинах з Варварівки VIII. Увагу автора привертає серія фрагментів (Петрени) зі спіраллю бігу часу, на яких на місці солярного або місячного символу розташоване коло з силуетом собаки, що біжить. Це підводить В.І. Маркевича до висновку, що образ собаки в трипільській міфології пізнього часу посідає важливе місце, але поки що складно піддається дешифровці.
М.Гимбутас вважає, що собаки знаменували циклічність часу, були охоронцями життя, сприяли пробудженню рослинності і стимулювали її ріст.
Одне з останніх припущень про роль собак у тогочасному суспільстві висунула Н.Б.Бурдо про участь собак у жертвоприношенні. Дослідниця вважає, що трипільські малюнки собак з чорним колом (знак Місяця) на кінчику хвоста або вписані у спіраль яскраво ілюструють причетність образу цієї тварини до символічного кола Місяця. Звязок собаки у трипільських розписних сюжетах із змією, жертвою, Місяцем цілком відповідають відомим міфологічним символам і дозволяє повязати образи собак з регенерацією. Фігурки собак могли використовуватись під час жертвоприношення аналогічно статуеткам бовинів. Про участь собак у жертвоприношенні собак свідчать знахідки черепів та скелетів собак. Ці ж знахідки В.І. Маркевич трактує як ознаку того, що мясо собак використовувалось рідко у їжу, лише в тяжкі часи голоду, коли людина зважувалась на останній крок, жертвуючи своїм найближчим помічником та другом, тому що кістки собак майже завжди зустрічаються у цілому вигляді.
Щодо решти різновидів тварин ми не маємо такого обширного кола інтерпретацій, оскільки трип?/p>