Зовнішня політика США у пост біполярний період
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?ку, що той повинен шукати шляхи до компромісу і не сподіватися на беззастережну підтримку США.
Восени 2001 року держсекретар Колін Пауелл виступив з промовою з питань зовнішньої політики США, в якій детально зупинився на ситуації на Близькому Сході. Держсекретар чітко і недвозначно оголосив про те, що США підтримують схему двох держав і Ізраїль повинен погодитися на необхідність існування палестинської держави, а палестинції повинні визнати факт існування Ізраїля. Президент Буш у червні 2002 року у великій промові, присвяченій Близькому Сходу, сказав: Америка підтримає створення палестинської держави, кордони і деякі аспекти суверенітету якої будуть тимчасовими, поки не будуть оформлені прикінцеві угоди.
Сполучені Штати Америки стали наполегливо залучати до розвязання близькосхідного конфлікту представників світового співтовариства. У другій половині 2002 року зявився відомий документ Дорожня карта, у розробці якої взяли участь представники США, Європейського Союзу, ООН і Росії. Це так звана четвірка з Близького Сходу. Повна назва документа - Дорожня карта, базована на досягнутих домовленостях і спрямована на розвязання ізраїльсько-палестинського конфлікту шляхом створення двох держав, з постійними кордонами. У травні 2003 року в йорданському місті Акаба відбулася тристороння зустріч Дж.Буша, премєр-міністра Ізраїля
А.Шарона і голови уряду Палестинської автономії М. Аббаса, на якій було прийнято Дорожню карту, розроблену четвіркою.
Передбачалося за Дорожньою картою: поетапне (упродовж трьох років) створення незалежної держави палестинських арабів при дотриманні принципу нерозривності їхньої теритиорії (до 2003 року Палестинська автономія складалася з декількох клаптиків, не звязаних між собою територіально); заради цього А.Шарон погодився демонтувати деякі ізраїльські поселення на землях, які мали відійти арабам; ізраїльський премєр вперше визнав, що підконтрольні Ізраїлю з 1967 року арабські землі є окупованими територіями; у плані не було згадки про статус Єрусалиму і його приналежність ( фактично це означало, що М.Аббас погодився зняти вимогу про перетворення його частини у столицю Арабської Палестини.
Організація Хамас, яка входила до ОВП, не визнала Дорожню карту. Кілька слів про Хамас і еволюцію ставлення до неї США. Рух Хамас виник у роки першої інтифади (1987-1991) у секторі Газа як регіональне відділення організації Брати-мусульмани, яка була визнана світовим співтовариством на той час терористичною організацією. Виникнення Хамас було спричинене тим, що у палестинському соціумі існувала пустка, оскільки ОВП, яка отримала на той момент статус представника палестинського народу (1974), і її структуроформуюча ланка - рух ФАТХ - діяли з-за кордону. До того ж їхня діяльність була передовсім спрямована на міжнародне визнання і не стосувалася конкретних проблем повсякденного життя населення окупованих територій. Таким чином на цих територіях, які фактично контролювалися ОВП, сформувалася сприятлива атмосфера для організації нових локальних сил, здатних організувати боротьбу палестинців на окупованих територіях за свої права.
На початку 1990-х років Хамас остаточно оформився у самостійний рух, плацдармом якого був сектор Газа. Незважаючи на прогрес, досягнутий між арабською та ізраїльською сторонами у близькосхідному врегулюванні у 1990-і роки (визнання ОВП держави Ізраїль, її участь у мирному діалозі, створення палестинської держави), Хамас продовжував вести збройну боротьбу проти Ізраїля, використовуючи терористичні методи і заперечуючи водночас можливість існування на території історичної Палестини єврейської держави.
Головною характерною рисою Хамас, на відміну від ОВП, була його релігійна орієнтація, що, з одного боку, зближувало його з простим населенням, а з іншого - забезпечило йому підтримку як з боку ісламських режимів, у тому числі Ірану, так і з боку західних країн, насамперед США, які прагнули обмежити той вплив, яким завдяки ОВП в регіоні користувався СРСР.
Іншою особливістю Хамас з моменту його виникнення стала його діяльність у соціальній сфері, повязана з одим із провідних принципів ісламу - закятом (пожертування частиною доходів з будни ми і нужденними). Рух не тільки надавав разове фінансове, медичне, чи продовольче сприяня жителям окупованих палестинських територій, насамперед у секторі Газа, але й реалізовував власні довготермінові програми у сфері працевлаштування, медицини, освіти, спрямовані на покращення становища палестинців. Це стало чи однією із головних причин популярності руху Хамас серед палестинців.
США на першопочатках підтримували Хамас з тим, щоб створити альтернативу прорадянськи налаштованій ОВП і її абсолютному впливу серед палестинців. Вашингтон підтримував контакти з очільниками руху аж до 1993 року. І лише після підписання між ОВП і Ізраїлем угоди про створення Палестинської автономії (1993 рік) США відходять від контактів з Хамасом, який продовжував не визнавати державу Ізраїль. Врешті-решт, Хасам був визнаний США терористичною організацією. Цей статус зберігся за цим рухом до сьогодні.
Із арабських держав - Йорданія і Єгипет підтримали план четвірки. Зрив графіка реалізації дорожньої карти заставив ізраїльський уряд приступити до односторонньої реалізації тих її положень, як