Зовнішня політика Італії в пост біполярний період
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
ула і залишається вірним союзни ком США у боротьбі з тероризмом. Щоправда, йому вдалося уникнути відповіді на запитання журналіста, чи готова Італія підтримати операцію в Іраку без санкції РБ ООН. Але наголосив на тому, що у разі війни Італія буде на боці США.
19 березня 2003 року, буквально напередодні війни, в італійському парламенті відбулися масштабні дебати щодо ситуації довкола Іраку. Уряд країни у кінцевому підсумку прийняв рішення не відряджати свої війська в зону конфлікту і обмежитися політичною підтримкою США. Юридичною підставою для цього стала стаття 11 Конституції Італії, яка дозволяє уряду розпочинати військові дії тільки у випадку, якщо сама Італія або її союзники піддані атаці.
Головною проблемою, яка дебатувалася урядом і опозицією, стало питання про надання італійських баз у розпорядження американських військ для військових дій в Іраку. Уряд запросив згоди у парламенту на дозвіл США користуватися базами і повітряним простором країни, посилаючись на існуючі двосторонні договори. Незважаючи на протести опозиції, проурядова більшість перемогла і дала дозвіл уряду на надання військових баз і повітряного простору для американців (304 депутати проголосували за, 246 - проти). Таким чином Італія офіційно стала членом антиіракської коаліції.
6. Італо-російські відносини
У 1990-і роки Італія прагнула підтримувати конструктивні звязки з Росією і демонструвала постійну готовність надати їм нового імпульсу. Італійські урядовці усвідомлювали взаємовигоду від комплексного розвитку віддноси з Російською Федерацією. В обох країнах сформувався загальнонаціональний консенсус щодо поглиблення цих стосунків.
Ключовим елементом російсько-італійських відносин стало регулярне проведення міждержавних консультацій. На цих консультаціях, а також на двосторонніх зустрічах на вищому рівні розробляється стратегія двосторонніх звязків на перспективу. Багато з успішно діючих спільних проектів в економічній ікультурній сферах були започатковані на цих зустрічах. Достатньо назвати проривні домовленості в газовій сфері між Газпромом та італійським концерном ЕНІ, які охоплюють у часовому вимірі майже всю половину XXI століття. Одним із найбільших проектів на перспективу повинно стати будівництво 400-кілометрового газопроводу, так званого Південного потоку, який не обмежується тільки Росією та Італією, оскільки в його реалізації братимуть часть інші країни Європи. Проектна потужність цього трубопроводу становить близько ЗО млрд. куб. м.
Домовленість щодо будівництва цього газопроводу була досягнена під час візиту до Росії у 1999 року премєр-міністра Массімо ДАлема з групою найбільших промисловців і банкірів.
Важливою віхою італо-російських відносин став офіційний візит президента В.Путіна до Італії в червні 2000 року. У перший же день його зустрічі з керівництвом Італії російський президент запропонував всім європейським лідерам створити спільну систему протиракетної оборони силами Росії, НАТО і ЄС, а премєр-міністра Італії Дж.Амато попросив виступити посередником і провести відповідні переговори з іншими членами ЄС і НАТО.
У листопаді цього ж року президент Італії К.Чампі відвідав Москву, де провів досить результативні переговори з російським керівництвом. Цей візит відкрив нові можливлості для подальшої торговельно-економічної співпраці обох країн. Обидві сторони підкреслили, що зростання економічних звязків між Італією та Росією становить 70% щорічно. Особлива увага під час цього візиту була приділена вже згадуваному проекту транспортування російського газу по дну Чорного моря, а також двом іншим проектам - створенню спільного підприємстива ВАЗ-ФІАТ по випуску легкових автомобілів у Нижньому Новгороді і спільного виробництва унікального навчально-тренувального літака Як-130, на якому можна фахово навчати льотчиків як військової, так і цивільної авіації.
Аналогічні процеси відбуваються і у сфері електроенергетики, де крок за кроком вибудовується співпраця між РАО ЄЕС Росії і концерном ЕНЕЛ, який успішно працює на російському ринку. Купівля великого пакету акцій ОГК-5 - однієї з основних російських генеруючих компаній - виводить цю італійську групу на місце стратегічного партнера всієї російської енергетики. До речі, чимало домовленостей з ЕНІ і ЕНЕЛ не мають аналогів і є першими у такому сенсі.
Новий етап співпраці між двома країнами був окреслений під час візиту премєр-міністра Італії до Москвм у лютому 2003 року і візиту-відповіді президента Росії В.Путіна в Італію в серпні цього ж року. Лідери обох країн обговорили актуальні питання міжнародного життя, зокрема іракську проблему, яка, на їхню думку, повинна бути врегульована мирними засобами за участю РБ ООН. Вони також накреслили нові шляхи взаємовигідної торговельно-економічної співпраці.
У листопаді 2003 року відбувся державний візит президента Росії В. Путіна до Італії, під час якого було підписано 12 важливих угод у сфері торговельно-економічної та науково-технічної співпраці, включаючи, зокрема, створення з урахуванням досвіду Італії промислових округів в Росії, що дозволяє якісно покращити умови для діяльності та створення малих і середніх підприємств. При реалізації цього досвіду враховувалися російські реалії. Формуючись довкола потужного головного ядра, малий й середній бізнес у тісній коопераціїз своїм зарубіжним партнером активно залучаються до виробництва комплект