Зовнішньоекономічні зв’язки України з Туреччиною

Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство

?ож великим споживачем інженерно-технічних послуг України по спорудженню промислових та цивільних обєктів, транспортної і комунальної структури. За певних умов доцільно буде співробітничати у розвитку трансконтинентальної системи транспорту та звязку. Виважена політика дозволить українським підприємствам військово-промислового комплексу одержати необхідні для конверсії кошти від торгівлі військовою технікою, озброєнням та ремонтними послугами.

 

ВИСНОВКИ

 

Використовуючи в даній роботі метод аналізу та обробки статистичних можна зробити висновки, що протягом останніх років державними структурами України та Туреччини були створені сприятливі умови розвитку взаємовигідного співробітництва в широкому спектрі напрямків. Найважливішими напрямками спільної діяльності є співробітництво в економічній, науковій галузі і сфері високих технологій.

Проаналізувавши особливості експорту та імпорту товарів та послуг,слід зазначит, що економічні звязки України і Туреччини обумовлені не тільки близьким розташуванням держав, але і партнерськими відносинами в ряді перспективних напрямків розвитку обох держав

За обсягами експорту Туреччина є другою країною-партнером України, а основними статтями українського експорту є металопродукція, вироби з чорних металів продукція хімічної промисловості та продукція сільськогосподарського призначення. В імпортній структурі можна визначити що значна частка припадала на: наземні транспортні засоби, котли, машини, апарати і механічні пристрої, одяг, полімерні матеріали, пластмаси. Обсяги торгівлі товарами між Україною і Туреччиною складають у 2008 р. 6,583 млрд. дол. США, у т.ч. експорт 4,633 млрд. дол. США, а імпорт 1,950 млрд. дол. США.[1]

Дуже активно до України залучається інвестиційна діяльність з боку Туреччини станом на 1 січня 2009 р., сума турецьких інвестицій в Україні склала 133 млн. дол. США.[1]

Розвиток двостороннього співробітництва між Україною і Туреччиною в науково-технічній сфері є також одним з механізмів рішення актуальної для нашої держави проблеми підтримки і розвитку національного науково-технічного комплексу.

Економічне співробітництво має велике значення з точки зору забезпечення економіки України альтернативними джерелами енергоносіїв та фінансовими портфельними інвестиціями. Регіон може стати також великим споживачем інженерно-технічних послуг України по спорудженню промислових та цивільних обєктів, транспортної і комунальної структури.

Одним з перспективних напрямків співробітництва України і Туреччини є військово-промисловий комплекс. Для України Туреччина становить великий інтерес як ринок збуту продукції національного ВПК.

Мотиви для зближення України з Туреччиною: необхідність забезпечення транспортування енергоносіїв в і через Україну, компліментарність економік, співпраця в межах ЧЕС тощо. Розвиток партнерських стосунків з Туреччиною, на яку нині припадає близько половини всього обсягу торгівлі України з близькосхідними країнами, слід вести в рамках двостороннього економічного співробітництва, або в межах системи ЧЕС.

Міністерство економіки України відзначило, що сприятиме розвитку двосторонніх взаємовигідних торгово-економічних відносин і готове до тісного співробітництва з Турецькою Республікою для подальшого досягнення позитивних результатів.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. www.ukrstat.gov.ua Державний комітет статистики України.
  2. www.ukrexport.gov.ua Комітет підтримки укрекспорту України
  3. www.kmu.gov.ua Урядовий портал України
  6. Кныш В. “Ятаган” для Анкары.//Обзор украинского рынка. 2005, №6.
  7. Сірук М. Турецький гамбіт. // День. 2007, №126
  8. Шишкіна В. Сучасні українсько-турецькі відносини: здобутки і перспективи // Актуальні проблеми міжнародних відносин:: Зб. Наук. пр. Вип. 42, частина І. К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2003. с.47-54.
  9. Шишкіна В. Чорноморський вектор зовнішньої політики Туреччини: історична ретроспектива і сучасність // Людина і політика. 2004. - № 1 (31). С.12-26.
  10. Шишкіна В. Історико-політичні підстави українсько-турецького партнерства // Політика і час. 2005. - № 5. С.84-94. Макогон Ю.В. Внешнеэкономическая деятельность и внешнеэкономические связи Украины и Донецкой области // Экономист. 2001. №12. С. 7073.
  11. Макогон Ю.В. Некоторые проблемы вступления Украины во ВТО / Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. 2002. С. 1927.
  12. Макогон Ю., Гохберг Ю., Третьяков С. Деякі державні та регіональні аспекти розвитку зовнішньоекономічних звязків // Регіональна економіка. 2001. № 3. С.7490.
  13. Фаминский И.П. Инвестиционный климат и иностранные инвестиции в России / Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. 2002. С.1519.
  14. Экономическая неделя. 2002 г. 1117 февраля.
  15. Храмов В.О Зовнішньоекономічна політика К.: 2002 р.
  16. Стровский В.И. Внешнеэкономическая деятельность предприятия М.: 1996 г.
  17. Фомичев Б.И. Международная торговля - М.: 2001 г.
  18. Гафман Н.Ф. Основы внешнеэкономической деятельности - Харьков, 2001 г.
  19. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения - М.: Маркетинг, 2001 г.
  20. Внешнеэкономическая деятельность. Общ.ред. Кумок С.И., АОЗТ "ВЕЧЕ",М.: 1994 г.
  21. С