Зовнішньоекономічні зв’язки України з Туреччиною
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
ж співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розвязання глобальних проблем людства, міжнародний рух населення, розширення особистих контактів громадян. Система звязків між господарствами країн на основі міжнародного поділу праці формує міжнародні економічні звязки двох країн.
Серед зовнішніх звязків України з високорозвиненими країнами свыту найважливішими їх формами є: економічні (за спеціалізацією і кооперуванням, торговельні, інвестиційні, науково-технічні, кредитно-фінансові), соціальні (наукові, культурні, екологічні, військові, гуманітарні) та політичні.
Основною складовою зовнішніх звязків є зовнішньоекономічні звязки. Зовнішньоекономічні звязки це сукупність напрямів, форм, методів і засобів торговельно-економічного, валютного і кредитно-фінансового співробітництва між країнами з метою раціонального використання міжнародного поділу праці. Як економічна категорія зовнішньоекономічні звязки є системою економічних відносин, які виникають при переміщенні всіх видів ресурсів між державами й економічними субєктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють усі сфери економічного життя держави.
Таким чином, сутністю зовнішньоекономічної діяльності є міжнародний поділ праці (МПП). У процесі МПП обєктивно формуються національний (державний) і регіональні (наприклад, обласні) зовнішньоекономічні комплекси. Всвою чергу вони обєднують взаємоповязані підприємства-експортери та імпортери (ядро комплексу), торгово-промислову палату, різні обєднання та асоціації, банки, які займаються операціями, повязаними з міжнародною діяльністю.
До основних економічних законів, що визначають функціонування зовнішніх звязків в системі світового господарства відносяться закон міжнародного поділу праці, закон інтернаціоналізації виробництва, закон вартості, закон нерівномірності економічного розвитку, до основних суспільно-географічних - закон раціональних територіальних звязків, закон територіальної спеціалізації господарської діяльності людини, закон територіальної концентрації господарської діяльності. Закон міжнародного поділу праці є економічним фундаментом усієї системи світогосподарських звязків і світового господарства в цілому.
Методика суспільно-географічного дослідження зовнішніх звязків країни дозволяє виділити наступні етапи: перший етап - виявлення та розкриття теоретичних аспектів формування зовнішніх звязків країни та механізмів їх функціонування, який включає визначення суспільно-географічної сутності зовнішніх звязків та обґрунтування чинників формування зовнішніх, передусім зовнішньоекономічних звязків країни; другий етап - системно-структурний аналіз зовнішніх звязків країни, який включає передусім аналіз торговельних, інвестиційних та соціальних звязків; третій етап - розробка концептуальних основ вдосконалення територіальної організації зовнішніх звязків країни.
Статистика зовнішньоекономічних звязків є складовою економічної статистики і вивчає розміри, динаміку і структуру зовнішньої торгівлі (за видами товарів і напрямками), склад імпорту й експорту, науково-технічне співробітництво, стан і розвиток виробничої кооперації і діяльності спільних підприємств, кредитних і валютно-фінансових відносин, міжнародних перевезень і туризму, а також оцінює закордонне майно, золотовалютні запаси, курс валют, досліджує міжнародну конкурентоспроможність і розробляє платіжний баланс.
Відповідно до перелічених вище завдань метою статистики зовнішньоекономічних звязків є вивчення міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва з допомогою системи показників. Ці показники перебувають у нерозривному взаємозвязку і єдності і водночас відбивають різні сторони зовнішньоекономічної діяльності.
Така система показників може бути подана у вигляді окремих груп, що характеризують:
* зовнішню торгівлю, тобто експорт і імпорт товарів і послуг;
* міжнародну виробничу кооперацію;
* науково-технічне співробітництво й обмін, включаючи операції з торгівлі ліцензіями;
* валютно-фінансові, інвестиційні операції;
* транспортно-експедиційні операції, іноземний туризм;
* митно-тарифні операції;
* операції з надання безоплатної допомоги;
* підрядні й орендні операції.
У статистиці зовнішньоекономічних звязків обєктами обліку є товари і послуги, що становлять експорт і імпорт країни, а також усі повязані з ними операції.
Оскільки зовнішня торгівля посідає центральне місце в системі зовнішньоекономічних відносин, то цілком закономірно, що в статистиці зовнішньоекономічних звязків самостійно виділяється статистика зовнішньої торгівлі.
Статистика зовнішньої торгівлі - галузь статистики зовнішньоекономічних звязків, що характеризує стан і розвиток торговельно-економічних відносин між країнами. Завданнями статистики зовнішньої торгівлі є розроблення системи показників, що характеризують обсяги, динаміку і структуру зовнішньої торгівлі, аналіз чинників, що обумовлюють основні тенденції їх розвитку, а також порівняльний аналіз показників зовнішньої торгівлі різних країн та умов торгівлі.
Зовнішні звязки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розвязання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян.