Знайомство з Ефіопією та Кенією
Информация - География
Другие материалы по предмету География
я, що означає біла гора.
Природа. Через центральну частину Кенії, із півночі на південь, проходить Східно-Африканська рифтова система зона розломів земної кори. Глибина рифтових долин сягає 600 м, а ширина 14-85 км. Крім глибоких улоговин і високих стрімких стін, рифт проявляється в наявності згаслих вулканів, таких, як найвища точка країни гора Кенія (5199 м). У західній частині країни вздовж узбережжя озера Вікторія й кордону Угандою простягаються височини та плоскогіря. Н хід від рифтових долин і гірського масиву Кенії простягаються великі травянисті рівнини.
Клімат кенійської території на північ від екватора спекотливий і сухий.
Південна частина включає три кліматичні зони: вологе тепле узбережжя, помірний клімат нагірїв і спекотливий вологий клімат у районі озера Вікторія.
Річок у країні мало. Вони беруть початок на нагірях і переважно є короткими та порожнистими. Більшість із них впадають в Індійський океан, багато всихає під час посушливого періоду. Головні річки країни Тана й Галана. На півночі розташоване велике сильно засолене озеро Рудольф (Туркана), а в рифтових долинах мальовничі озера Наїваша, Накуру. Кенії також належить невелика частина озера Вікторія.
Відмінності кліматичних умов обумовлюють різноманітність рослинності. На узбережжі ростуть пальми, мангри, тики, сандалові дерева; у долині й на плато заввишки до 900 м баобаби, акації, а на плато заввишки від 900 до 2500 м розташовані злакові савани. Південь і південний захід країни займають джунглі. У гірських лісах ростуть високі дерева, багато з яких належать до цінних порід.
Тваринний світ Кенії досить багатий. У країні багато національних парків і заповідників. Землі, що охороняються, займають майже 15% площі Кенії. У долинах пасуться череди зебр, газелей, антилоп. На території країни водяться слони, носороги, мавпи, буйволи, жирафи, леви, леопарди; багато великих птахів страуси, секретарі, дрохви, цесарки, грифи, фламінго, марабу. У річках і озерах, а також у прибережних водах багато риби.
У надрах Кенії виявлені родовища міді, урану, кобальту, марганцю, але більшість із них не мають промислового значення у звязку з низьким вмістом металів у руді.
Історичний розвиток. У I тис. До н. е. територію Східної Кенії заселяли нечисленні племена ндоробо, а на заході нілото-кушитські племена. У VIII ст.. на узбережжі араби заснували свої перші колонії, а в XI-XV ст.. були створені незалежні міста-держави, найважливішими з яких були Момбаса й Малінді. Із кінця XV ст.. територія сучасно Кенії була обєктом боротьби між португальцями, що зявилися тут, й арабами, що посіли в країні. У середині ХVII ст. більша частина узбережжя потрапила під владу султана Омана, а в 1895 р. він віддав англійцям у тимчасове користування прибережні райони Кенії. У 1920 р. країна стала британською колонією. У ході Першої та Другої світової війн кенійські солдати боролися проти Німеччини у складі британських підрозділів на Африканському й Азіатському континентах. Після Другої світової війни в країні посилився національно-визвольний рух. Колоніальна влада жорстоко придушувала повстання місцевих племен, але в 1961 р. англійці змушені були надати Кенії право на самовизначення. 12 грудня 1963 р. була проголошена незалежність держави.
Сучасна Кенія багатопартійна республіка у складі Співдружності обєднання, до якого входить Велика Британія та багато з її домініонів і колоній. Виконавча влада перебуває в руках президента голови держави та уряду. Законодавчу владу здійснює однопалатний парламент Національні збори. До складу країни входять сім провінцій і столичний округ Найробі.
Населення. Кенія багатонаціональна країна, на її території проживають більше ніж пятдесят різних етнічних груп. Більшу частину населення понад 60% - складають народи банту (кікуйю, лухья, камба). Другу за кількістю групу утворюють нілото-кушитські племена (луо, календжин). Окремими комунами проживають індійці (близько 10 тис. осіб). Після проголошення незалежності в країні залишилося кілька тисяч європейців.
У Кенії дві офіційні мови англійська й суахілі. Близько 35% населення сповідують християнство, є мусульмани, індуси, прихильники традиційних вірувань.
Як і в більшості африканських країн, показник природного приросту населення в Кенії досить високий - 32‰. Середній вік жителів 18,4 року, а в загальній віковій структурі 41% населення діти та підлітки.
У Кенії достатній рівень освіти, у країні є університети Найробійський й Егертонський, але рівень безробіття теж дуже високий, оскільки багато хто не може знайти роботу по закінченні навчання.
У містах проживає 36% населення. Найбільшими містами є Найробі (більше ніж 3,4 млн. осіб), Момбаса (777 тис. осіб), кісуму (170 тис. осіб).
Найробі столиця й найбільше місто Кені. Воно було засноване англійцями на початку XIX ст.. Це чудове сучасне місто, що є великим промисловим, культурними і науковим центом. У Найробі розташовані африканські штаб-квартири міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО. Головним визначними памятками є національний музей, будинок парламенту, художня галерея Сорсбі, мечеть Джамія, глиняна мечеть Кірпарам.
Момбаса друге за розмірами місто Кенії, найбільший порт і промисловий центр країни. Воно було засноване арабами у XII ст. як місто-держава на узбережжі Індійського океану. У XVI ст.., коли узбережжя захопили португальці, для захисту від нападу з моря була побудована фортеця форт Хесус (Ісус).
Культура. Народи Кенії славяться своїмире?/p>