Geum.ru

Злочинна недбалість, як вид необережності

Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство

?ня, тобто є розрахунок. Проте такий розрахунок і надія, яка ним була обумовлена, мають абстрактний характер. Надія, що виникає у особи, є невиразною, пасивною за змістом, це надія на якось-то буде, на випадковість, а не на конкретні обставини. Наприклад, субєкт, який штовхає у воду людину, котра не вміє плавати, з човна, що знаходиться посеред широкої і глибокої ріки, не має будь-яких достатніх підстав для реальної надії на те, що потерпілий не загине. Тому теорія та судова практика розглядають такі випадки як учинені з непрямим умислом.[ 9; 10 ]

Вольова ознака злочинної недбалості полягає у тому, що особа, маючи реальну можливість передбачити суспільно небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізує свої інтелектуальні та психічні здібності для того, щоб здійснити вольові дії, необхідні для запобігання таким наслідкам. Щодо таких дій у особи немає характерних для волі переживань треба, це необхідно зробити, я повинен їх здійснити, хоча ситуація давала їй достатню інформацію (зовнішні сигнали) для цього, а за своїми особистими якостями вона могла сприйняти й усвідомити цю інформацію та прийняти правильне рішення.[ 5 ]

Тобто, злочинна недбалість відрізняється від інших видів вини (прямого і непрямого умислу, злочинної самовпевненості) тим, що особа не передбачає настання суспільно небезпечних наслідків. Для встановлення злочинної недбалості також необхідно знати її інтелектуальну та вольову ознаки.

Таким чином відмінності злочинної недбалості від злочинної самовпевненості ми бачимо в таблиці 1.

 

НеобережністьІнтелектуальні ознакиВольові ознакиЗлочинна самовпевненістьОсоба передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності)Легковажно розраховує на їх відверненняЗлочинна недбалістьОсоба не передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності) !Повинна була і могла їх передбачитиТабл. 1.

 

Список використаних літературних джерел

 

  1. Кримінальний кодекс України. Науково практичний коментар / за ред. Сташиса В.В. - Харків. Одісей 2007. 1183с.
  2. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина. / за ред. Клименко В. А. - Київ. Аттіка. 2003. 284с.
  3. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини.: навч. посіб. - Київ. Істина. 2005. 380с.
  4. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник./ за ред. проф. Мельника В. І., доц.. Клименка В. А. // Київ. Юридична думка. 2004. 352с.
  5. Кримінальне право України. Загальна частина. 3-те видання. / за ред. проф. Сташиса В. В., Тація В. Я. // Київ. Юрінком Інтер. 2007. - 495.
  6. Кримінальний кодекс України зі змінами та доповненнями станом на 15 січня 2009 року. - Харків 2009, - 288с.
  7. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник / Бажанов. В. І., Баулін. Ю. В., Борисов В. І. за ред. Бажанова В. І., проф. Сташиса В. В., Тація В. Я. Київ Харків: Юрінком Інтер Право, 2002. 416 с.
  8. Кримінальне право України. Загальна частина. Шелмяков П. О., Хохлова І. В. // Київ. 2006. 268с.
  9. Кримінальне право України. Фріс П. П. Київ. Атіка. 2004. 486 с.
  10. Навроцький В. О. Основи кримінально правової кваліфікації. Київ. Юрінком. Інтер. 2006. 702с.
  11. Пітер Лейленд. Кримінальне право. Основи. Англійський підхід. Київ. Основи.1996 208с.