Збутові стратегії підприємства
Информация - Маркетинг
Другие материалы по предмету Маркетинг
Вступ
Велике значення у процесі виконання маркетингової політики розподілу має планування збуту, при якому повязуються конкретні обсяги та види робіт підприємства з наявними ресурсами, а також із асортиментом продукції. Складовою частиною планування збуту є прогнозування обсягів продажу, вибір найефективніших каналів збуту.
Завершальною частиною маркетингу розподілу є оперативно-збутова робота підприємства, яка включає розробку графіків відвантаження, організацію відвантаження покупцям.
Канал збуту (розподілу) це сукупність фірм або окремих осіб, що беруть участь у процесі просування товарів від виробника до споживача.
Плануючи політику розподілу, керівництво фірми повинне накреслити відповідні стратегію й тактику: цілі розподілу, горизонт покупця, ділянку збуту, до якого приходить право власності на товар, організаційну структуру системи збуту, типи торговельних посередників, через яких здійснюється товарорух. Одним з етапів у плануванні політики розподілу є вивчення типів та кількості рівнів каналу розподілу.
Суть маркетингової політики збуту та розподілу. Розподільча політика являє собою ту частину маркетингу, яка інтегрована у сферу розподілу. Комерційна діяльність та маркетинг не просто доповнюють одне одного, а тісно взаємоповязані та взаємозалежні.
Маркетинг у сфері розподілу являє собою комплекс стратегічних, організаційних фінансових та інших заходів, тісно повязаних між собою у гнучку систему управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками.
Діяльність каналів збуту характеризується певними функціями, рівнями, методами просування, ступенем інтенсивності використання розподільчої системи.
Збутові стратегії підприємства
Формування каналів збуту повязано з необхідністю виконання таких функцій:
закупівля продукції, розподіл і збут;
маркетингові дослідження, зокрема дослідження ринку і потреб споживачів, збір відповідної інформації;
встановлення контактів з виробниками, торговельними підприємствами, посередниками, проведення комерційних переговорів;
підготовка та укладання договорів поставки (купівлі-продажу) і контролю за їх якісним виконанням;
здійснення стимулюючої політики щодо просування товару до споживача, рекламних заходів, виставкової діяльності;
участь і допомога у плануванні товарного асортименту;
фінансування витрат на функціонування каналу товароруху і збутових мереж;
транспортування, складування і зберігання товарів.
При організації товароруху використовуються прямий і непрямий види каналів збуту.
Прямий канал збуту передбачає, що виробник продукції вступає у безпосередні відносини з її споживачами, не звертаючись до послуг незалежних посередників.
Прямий збут частіше використовується фірмами, які бажають контролювати свою комерційну програму, мають обмежені цільові ринки, прагнуть до безпосереднього контакту з споживачами. Такий метод збуту доцільний тоді, коли виробник продає товари через свої торговельні точки, що йому належать. Іноді фірми звертаються до директ-маркетингу або телемаркетингу для збільшення обсягу реалізації товарів, швидкого реагування на зміну потреб ринку, розширення клієнтури. Такий збут доцільний у випадках, коли кількість товару велика, а споживачі сконцентровані на обмеженій території, коли потрібен спеціалізований сервіс або товар унікальний за призначенням. Але подібна система збуту стає нерентабельною, якщо є багато споживачів товару, а створення власної збутової мережі для їх обслуговування вимагає значних витрат по відношенню до очікуваного обсягу продажу [1, с. 19].
Непрямий канал збуту це переміщення товарів від виробника До посередника, а в подальшому до споживача. При цьому посередників може бути декілька.
Непрямі канали зазвичай використовують фірми, які намагаються розширити свої ринки та обсяги збуту. Тому вони згодні відмовитись від окремих збутових функцій і витрат та відповідно від певної частки контролю над каналами товароруху, від контактів з споживачами. Між виробником і посередником можуть мати різні комерційні інтереси: виробник хоче збільшити обсяг продаж, а посередник хоче збільшити розмір торгової націнки.
Практика комерційної діяльності підприємств свідчить, що посередницька ланка у більшості випадків підвищує ефективність торговельних операцій. Це обумовлюється такими причинами:
високий професіоналізм посередників у комерційній сфері дозволяє прискорити окупність витрат, оборотність коштів за рахунок укладання вигідних комерційних угод, створює зручності для кінцевих споживачів;
посередники мають здібності доводити товар до цільового ринку, маючи налагоджені торговельні звязки, досвід, спеціалізацію обслуговування;
у деяких виробників відсутній досвід роботи на новому географічному ринку, не вистачає власних фінансових ресурсів для здійснення прямого збуту;
для виробника стає більш вигідним варіант, коли треба збільшувати капіталовкладення в основну діяльність.
Комерсанти вважають, що навіть якщо виробник має достатні кошти для створення власної збутової мережі, то це не означає відмову від послуг незалежних посередників.
Рівень каналу це число посередників, які виконують ту чи іншу функцію з наближення товару до споживача. До складу будь-якого каналу входить як сам виробник, так і споживач.
Канал нульового рівня (прямий канал) не має жодного посер