Заходи боротьби із шкідливими організмами на посівах
Курсовой проект - Сельское хозяйство
Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство
?ороб які уражають овес ми можемо сказаті що їх також веліка кількість одні з них гельмінтоспоріоз та церкоспореллезна коренева гниль (гниль кореневої шийки)(рис 1.4)
Гельмінтоспоріоз вівса.
Хвороба найбільш часто зустрічається в районах вологого і теплого клімату. Після заборони використання для обробки насіння препаратів, що містять ртуть, хвороба стала частіше зустрічатися в деяких районах.При сильному ураженні насіннєвого матеріалу відбувається відмирання проростка до або після появи сходів. На листках зявляються смуги з червонувато-бурими плямами, що мають червоний ободок. Уражені рослини відстають у рості. Гриб Pyrenophora avenae (= Helminthosporium avenae) зберігається в зерні у формі міцелію, що перебуває у стані спокою. При проростанні колеоптиля інфікується, інфекція від нього поширюється далі. Низькі температури після посіву і сповільнений поява сходів створюють сприятливі умови для ураження листя. На відмерлих листках утворюються спори, поширювані по полю дощем і вітром. Фактори, що сприяють розвитку хвороби:
* Уповільнений розвиток молодих пагонів,
* Поєднання високої вологості і високих температур. Заходи боротьби спрямовані на рівномірність появи сходів, зменшують небезпеку ураження листя. Обробка насіння - міра, безпосередньо спрямована проти гельмінтів-споріоза вівса. Застосування фунгіцидів при вирощуванні продовольчих культур для обробки уражених листя, як правило, необовязково.
Церкоспореллезная коренева гниль (гниль кореневої шийки).(рис 1.4)
рис. 1.4
Ця хвороба часто зустрічається у пшениці, ячменю, жита, вівса і деяких видів дикорослих злаків в районах прохолодного і вологого клімату. Крім озимого жита, цієї хвороби більше всього схильні озима пшениця і озимий ячмінь. В останні роки боротьба з кореневою гниллю набули особливого значення у звязку з великим збільшенням оброблюваних площ зернових і порушенням сівозмін. Це типова хвороба при недотриманні сівозміни. Втрати врожаю можуть бути вельми високі, зокрема, при ранньому вилягання або белоколосіце в результаті загнивання підстави стебла. У молодих рослин на зовнішній стороні листового піхви виникають коричневі плями. Надалі у підстави стебла зявляються овальні або видовжені плями, що нагадують формою очі, зі світлою плямою в центрі і червоно-коричневим облямівкою, плавно переходять у здорову тканину рослини. В області цих плям у підлогою просторі стебла утворюється ватообразний міцелій. Наслідком цього є загнивання підстави стебла, передчасне настання фази дозрівання у зерна (белоколосіца) в умовах спеки або водного стресу, а в гіршому випадку - коренева гниль і полягання зернових. Збудник кореневої гнилі - гриб Pseudocercosporella herpotrichoides, що відноситься до класу недосконалих грибів. Міцелій гриба зберігається протягом трьох років на стерні. Восени і взимку на ураженій стерні починається утворення конідій (суперечка). З краплями дощу і вітром конідії переносяться на молоді рослини, при цьому в першу чергу уражаються перше листя проростків злаків і листові піхви. Збудник проникає в листове піхву, потім поширюється на стеблі і вростає в нього. При температурі нижче 0 С або вище 20 С освіта конідій не відбувається. Для спорогенеза і почала інфікування необхідна відносно висока вологість повітря. Оптимальна температура для спорогенеза - близько 5-10 С, для виникнення зараження у пшениці - близько 7-10 С, у ячменю - близько 14-15 С. Північним районам властиво переважно зараження в зимовий і осінній час року, а південним районам - навесні.Фактори, що сприяють розвитку хвороби:
* Відсутність сівозміни,
* Ранні терміни озимих,
* Занадто глибока закладення насіння,
* Мяка зима і вологе холодна весна.
Обробку необхідно проводити, коли в кінці кущіння у більш ніж 20% рослин на листових піхвах проступили коричневі плями або коли висока ступінь імовірності інфекції при певних погодних умовах. Сприятливим для боротьби з кореневою гниллю є період між кінцевою стадією кущіння і появою другого стеблової вузла (стадія 29-32). Останнім часом в північних районах Німеччини спостерігається підвищення стійкості Pseudocercosporella herpotrichoides до фунгіцидною захисним засобам. Її розвитку сприяють порушення сівозміни та неправильне застосування фунгіцидів.
Розглянемо таблицю 1.2
Табл. 1.2 Оснолвні хвороби, виявлені на вівсу
КультураХвороба, її назва та збудник Джерело інфекції (основне та додаткове) Спосіб поширення інфекціїОзнаки захворюванняЧас хімічних обробокОвесГельмінтоспоріоз вівса.
Основним є рослинні решки та насіння, де зберігається гріб. Також, може бути бурян - північне просо, що є патогеном.Поширюється конідіямиНа листках зявляються білі, а потім бурі плями з темно-коричневою або червонуватою облямівкою. У центрі утворюється бурувато-оливковий наліт. Плями часто зливаються і охоплюють все листя. Внаслідок листки засихають і відмирають.Обробіток посивного матеріалуЦеркоспореллезная коренева гниль (гниль кореневої шийки)Рослинні решткиМакро - і мікроконідії, хламідоспори та склероціумПроявляються бурі або соломяного коляру плям різної форми, які у вологу погоду вкриваються червоно-білим або рожевим нальотом. Стебло у місцях плям порожнисте і нерідко розмачулюється. Підземне міжвузля і корінці набувають червоного кольору, а паренхіма серцевини руйнується.в кінці кущіння
Також як кожна культура, овес потрапляе під ураження бурянами, наприклад такими як осот польовий, осот шорсткий, вівсюг та б?/p>