Заходи боротьби із шкідливими організмами на посівах
Курсовой проект - Сельское хозяйство
Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство
сечоводу і сечового міхура при сечокамяній хворобі і циститі, допомагає при алергіях, бронхіальній астмі та кропивниці. При хронічних захворюваннях печінки, а особливо гепатиті, добре зарекомендував себе овес: 2 склянки вівса в лушпинні заливають 3 л води і кипятять 3 години на повільному вогні. Після такого упарювання зазвичай залишається трохи більше 1 склянки відвару. Його пють в теплому вигляді 1 раз на день протягом місяця. Для кожного вживання готують свіжий відвар. При вирощуванні вівса необхідно враховувати фактори, які шкодять її продуктивності. Серед таких шкідників розрізняють: бурянів, шкідники та хвороби. Одні з таких представників буряну є осоти, вівсюг звичайний, представники шкідників є злакові мухи,злакові попелиці, хвороби що виникають: кореневі гнилі, гельмінтоспоріоз. Тому маючи таке різноманіття шкодо чинності на овес, необхідно використовувати раціональні способи боротьби для захисту культури.
Мета даної курсової роботи:
- ознайомлення з шкідливими організмами, які уражають овес;
- вивчення сучасного асортименту пестицидів;
- обґрунтування регламентів раціонального використання пестицидів;
- ознайомлення з правилами техніки безпеки та охорони праці при роботі з пестицидами, призначеними для боротьби зі шкідниками кукурудзи.
Розділ 1. Обґрунтування системи заходів захисту вівса від шкідливих організмів
Існуе безліч видів які уражають овес, до них відносять звичайну злакову попелицю (рис.1.2), злакові мухи (Гесенська муха (Mayetiola destructor S.) Опоміза пшенична (OpomyzafloramR) Пшенична (чорна злакова) муха (PhorbiasecurisTiens.), пявицю,.Розглянемо їх бильш детально.
Schizaphis graminum Rond. - Звичайна злакова попелиця.(рис.1.2)
рис. 1.2
Клас Insecta, загін Homoptera, підряд Aphidinea, надродина Aphidoidea, сімейство Aphididae, підродина Aphidinae, Трібо Aphidini, подтріба Rhopalosiphina, рід Schizaphis.Шкідники зернових культур.Тіло безкриле довжиною 2,7-2,9 мм, характеризується світло-зеленим забарвленням і поздовжньої серединній смугою на спинний поверхні. Вусики досягають половини довжини тіла. Трубочки довгі, циліндричні, невздуті, світлі, тільки перед кришечкою буруваті, в 1,7 - 2 рази довша цифрових хвостика. Медіальна жилка на передніх крилах галузиться один раз. Яйця чорного кольору, подовжено-овальної форми. Життєвий цикл однодомні. Зимує в стадії яйця на посівах озимих культур, а також на падалиця і диких злаках. У життєвому циклі відбувається чергування статевого і безстатевих поколінь. У зоні найбільшої шкодочинності масове відродження личинок безкрилих партеногенетичних самок з яєць звичайно спостерігається в кінці квітня - початку травня. Тривалість личинкового віку складає 8-15 днів. Безкрила партеногенетичних самка живе до 35 днів, відроджує до 80 личинок. Шкідник харчується спочатку на озимих, а потім і на ярових культурах, у звязку з чим самки-расселітельніци зявляються в кінці травня. Крилата партеногенетичних самка живе 17-20 днів і відроджує до 42 личинок. Комахи живуть великими колоніями як на верхній, так і нижній стороні листя. До моменту виходу злаків у трубку щільність попелиць швидко збільшується, так що величезні колонії можуть повністю покривати листя. У вересні при появі сходів озимих культур відбувається років попелиць на ці поля з місць літніх резервацій. Наприкінці вересня-жовтні зявляються полоноськи, які народжують самців і самок. Відкладання зимуючих яєць відбувається в жовтні і триває до настання морозів. Плодючість самок складає 10-12 яєць, а тривалість життя - 38-40 днів. Яйця відкладаються невеликими групами по 2-4 за піхву аркуша.Мешкає в Південній Європі, Передньої, Центральної і Малої, Середньої Азії, Північній і Південній Америці, Східній і Південній Африці, Японії. На території б. СРСР вид поширений на північ до 56 пн.ш. Найбільша шкідливість проявляється в степовій і лісостеповій зонах: на Північному Кавказі, в Поволжі, в Центральній Чорноземній зоні, Криму, на Україні.Найбільша чисельність попелиць на зернових культурах спостерігається в кінці червня - липні. Найбільш уразлива фаза рослини при заселенні попелицею - вихід в трубку. У період дозрівання ярих культур кількість попелиць на них різко зменшується. Для розвитку безкрилих партеногенетичних самок оптимальними умовами є середньодобова температура 20-21 С при відносній вологості 65-70%; крилатих - 25,8 С при вологості 70%. На появу статевого покоління основний вплив робить фотоперіод і температура. На території б. СРСР розвивається до 15 поколінь на рік. Масовому розмноженню часто передують роки з прохолодним і вологим літом. Найбільш важливі хижаки-ентомофаги: Coccinella septempunctata L., C. notata Host., C. axiridis Pall., представники пологів Adalia, Semiadalia, Adonia (сем. Coccinellidae); представники пологів Syrphus, Melanostoma, Scaeva, Eupeodes, Paragus (сем. Syrphidae); C. carnea Steph., C. formosa Br. (Сем. Chrysopidae). З паразитів найважливішими є представники сімейства Braconidae (пологи Aphidius, Lysiphlebus, Ephedrus).Найбільший збиток завдає озимої і ярої пшениці, озимому та ярому ячменю, жита, вівса, кукурудзи, сорго, просо і рису. З дикорослих злакових трав воліє вівсюг (Avena fatua L.), пирій (Agropyrum repens PB), їжаку (Dactylis glomerata L.), вогнище мякий (Bromus mallis L.), мишій рудий (Setaria glauca L.). Захисні заходи: знищення дикорослих злакових трав, застосування інсектицидів у травні-червні.Sitobion avenae F.(рис. 1.3) - Велика злакова попелиця.
рис 1.3
Клас Insecta, загін Homoptera, підряд Aphidinea, надродина Aphidoidea, сімейство Aphididae, підродина Aphidinae, Трібо Macrosiphini, подтріба Macrosiphina, рід Macrosiphum.Тіло безкрилих дів веретеновидна форми, довжиною 2,5-3 мм, зеленувате або жовто-