Закон i нормативний акт
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Змiст
Вступ
1. Нормативний правовий акт i вимоги до нього
2. Закон як джерело права
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Пiд формою права розумiють способи зовнiшнього вираження i закрiплення правових норм. В юридичнiй лiтературi разом з поняттям форма права використовуСФться поняття джерело права.
Джерело права в матерiальному розумiннi це фактори, якi обумовлюють виникнення, розвиток, змiст права (передусiм система соцiально-економiчних вiдносин). Джерело права в iдеалiстичному розумiннi це сукупнiсть юридичних iдей, поглядiв, теорiй, пiд впливом яких утворюСФться i функцiонуСФ право. Джерело права в спецiально-юридичному розумiннi це i СФ власне форма права, тобто зовнiшня форма вираження i iснування норм права.
Переважання тих чи iнших форм права в державi залежить вiд специфiки правовоСЧ системи, iсторичних традицiй, нацiональних особливостей, якостi правотворчостi, рiвня правовоСЧ культури суспiльства тощо. Найпоширенiшими формами права в бiльшостi правових систем СФ правовi звичаСЧ, правовi прецеденти, нормативнi правовi акти, нормативнi правовi договори.
Правовий звичай це визнане державою правило поведiнки, яке склалося внаслiдок його фактичного одноманiтного застосування протягом тривалого часу. Звичай стаСФ правовим тодi, коли вiн дiстав санкцiю (офiцiйне схвалення) держави.
Санкцiонування звичаю вiдбуваСФться не шляхом запису його змiсту в законi, а шляхом сприйняття судовою i адмiнiстративною практикою або шляхом посилання на нього в законi.
Для правового звичаю характерно те, що вiн, як правило, маСФ локальний характер, вiдносно невелику сферу поширення; СФ консервативним за своСФю природою, закрiплюСФ результати тривалоСЧ суспiльноСЧ практики i може вiдбивати як загальнi моральнi, духовнi цiнностi народу, так i деякi передсуди; тiсно повязаний з релiгiйними i традицiйними нормами.
1. Нормативний правовий акт i вимоги до нього
Нормативний правовий акт це офiцiйний письмовий документ, прийнятий уповноваженими субСФктами правотворчостi у визначених законом порядку i формi, який мiстить норми права.
Для нормативних правових актiв характернi такi ознаки. Вони:
1) завжди мiстять норми права (оформлюють встановлення, змiну чи доповнення норм права);
2) приймаються тiльки правотворчими субСФктами i в межах СЧх компетенцiСЧ. СубСФктами прийняття нормативних актiв в УкраСЧнi СФ народ УкраСЧни, Верховна Рада УкраСЧни, Президент УкраСЧни, Кабiнет Мiнiстрiв УкраСЧни, мiнiстерства, iншi органи i посадовi особи, передбаченi КонституцiСФю та законами УкраСЧни;
3) приймаються з дотриманням певноСЧ процедури. Основними стадiями правотворчого процесу СФ правотворча iнiцiатива, розробка, розгляд, обговорення проектiв нормативних актiв, прийняття та введення СЧх у дiю;
4) ухвалюються субСФктами правотворчостi у формах, визначених для кожного з них КонституцiСФю i законами УкраСЧни (так, Верховна Рада УкраСЧни, зокрема, приймаСФ закони, Президент УкраСЧни укази, Кабiнет Мiнiстрiв УкраСЧни постанови)[1,с.31].
До нормативного правового акта як офiцiйного письмового документа ставляться вiдповiднi вимоги.
По-перше, структура нормативного акта повинна включати назву акта (вказуСФ на орган, який видав акт, вид акта, предмет регулювання), преамбулу (мiстить iнформацiю про причини, умови, цiль прийняття акта, принципи його дiСЧ), роздiли, глави, статтi, пункти, пiдпункти статей. Кодифiкованi нормативнi акти подiляються на загальну i особливу частини. Загальна частина мiстить норми-принципи, дефiнiцiСЧ, юридичнi конструкцiСЧ, статутнi приписи тощо, а особлива норми, якi визначають вид i мiру можливоСЧ або необхiдноСЧ поведiнки, мiру юридичноСЧ вiдповiдальностi, спецiалiзованi приписи. Наприкiнцi акта розмiщуСФться дата i мiiе його прийняття, а також пiдпис вiдповiдальноСЧ посадовоСЧ особи. Засвiдчення (скрiплення пiдписом) офiцiйних текстiв нормативних актiв в УкраСЧнi здiйснюСФться щодо законiв УкраСЧни Президентом УкраСЧни, постанов Кабiнету Мiнiстрiв премСФр-мiнiстром УкраСЧни, рiшень органiв мiiевого самоврядування головами мiiевих рад.
По-друге, нормативнi правовi акти пiдлягають обовязковiй державнiй реСФстрацiСЧ та облiку. Так, нормативнi правовi акти мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчоСЧ влади, що торкаються прав, свобод i законних iнтересiв громадян або мають мiжвiдомчий характер, реСФструються в Мiнiстерствi юстицiСЧ УкраСЧни.
В УкраСЧнi створено РДдиний державний реСФстр нормативних актiв, до якого включаються чиннi, опублiкованi та неопублiкованi, в тому числi з обмежувальними грифами, закони УкраСЧни, постанови ВерховноСЧ Ради УкраСЧни, укази i розпорядження Президента УкраСЧни, декрети, постанови i розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни, нормативнi акти мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчоСЧ влади, органiв адмiнiстративно-господарського управлiння та контролю, зареСФстрованi в Мiнiстерствi юстицiСЧ, нормативнi акти Нацiонального банку, мiжнароднi договори УкраСЧни[4,с.43].
По-третСФ, нормативнi правовi акти опрацьовуються з урахуванням правил юридичноСЧ технiки. Цi правила, зокрема, передбачають вимоги щодо використання мови (в тому числi юридичноСЧ термiнологiСЧ), прийомiв i засобiв викладення тексту нормативних актiв, юридичних конструкцiй, дотримання логiчних законiв тощо.
По-четверте, нормативнi правовi акти публiкуються в офiцiйних друкованих виданнях. Наприклад, закони У