Закон i нормативний акт
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
краСЧни, нормативнi акти Президента УкраСЧни, Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни, Нацiонального банку УкраСЧни, мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчоСЧ влади з 1997 року публiкуються в щотижневому iнформацiйному бюлетенi Офiцiйний вiсник УкраСЧни.
Крiм нормативних актiв до юридичних актiв належать iнтерпретацiйнi акти та акти застосування норм права.
РЖнтерпретацiйнi акти це акти тлумачення норм права. Якщо нормативнi правовi акти мають своСФю метою встановити чи змiнити змiст правових норм, то акти тлумачення норм права спрямованi на розяснення СЧх змiсту, меж дiСЧ прийнятих норм права. Такi акти адресованi субСФктам, якi застосовують норми права, що розясненi в iнтерпретацiйному актi.
Акти застосування норм права це акти державних та iнших уповноважених органiзацiй, посадових осiб, якi мiстять державно-владнi, персонiфiкованi правовi рiшення з конкретних юридичних справ (наприклад, вирок суду, наказ керiвника пiдприСФмства). РЖндивiдуальнi акти адресуються конкретним особам або органiзацiям i обовязковi для виконання тiльки ними.
На вiдмiну вiд iндивiдуальних нормативнi правовi акти мiстять загальнообовязковi правила поведiнки (норми), вiдрiзняються вiд них неперсонiфiкованiстю адресатiв, тобто обовязковi для всiх субСФктiв, що опиняються в нормативно-регламентованiй ситуацiСЧ. Нормативнi акти, як правило, дiють тривалий або невизначений час i не вичерпують себе фактами СЧх застосування[3,с.58].
Нормативнi правовi акти СФ основною формою права в УкраСЧнi. Вони становлять СФдину iСФрархiчну систему, яка повинна характеризуватися внутрiшньою узгодженiстю i забезпечувати правове регулювання в рiзних сферах суспiльних вiдносин.
Нормативнi правовi акти можна класифiкувати:
1) за юридичною силою на закони-акти вищоСЧ юридичноСЧ сили, i пiдзаконнi акти акти, заснованi на законах, що СЧм не суперечать;
2) за субСФктами правотворчостi на нормативнi акти, прийнятi народом, главою держави, органами законодавчоСЧ, виконавчоСЧ влади, органами мiiевого самоврядування i т. д.;
3) за обсягом i характером дiСЧ на акти загальноСЧ дiСЧ, якi охоплюють всю сукупнiсть вiдносин певного виду на данiй територiСЧ; акти обмеженоСЧ дiСЧ (спецiальнi), якi поширюються на частину територiСЧ або на певне коло осiб; акти винятковоСЧ дiСЧ (надзвичайноСЧ), регулятивнi можливостi яких реалiзуються при наявностi виняткових обставин (воСФнних дiй, стихiйного лиха, тощо);
4) за галузевою належнiстю на нормативнi акти, якi мiстять норми конституцiйного чи адмiнiстративного, цивiльного, кримiнального, трудового, сiмейного та iнших галузей права;
5) за зовнiшньою формою виразу на закони, укази, постанови, рiшення, розпорядження, накази тощо.
2. Закон як джерело права
Закон це нормативний правовий акт вищоСЧ юридичноСЧ сили, прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом держави або безпосередньо народом, який визначаСФ вiдправнi засади правового регулювання суспiльних вiдносин. Закони вiдрiзняються вiд iнших видiв нормативних правових актiв за такими ознаками. Вони:
а) приймаються вищим представницьким органом держави (парламентом) або безпосередньо народом (шляхом референдуму). В УкраСЧнi прийняття законiв СФ компетенцiСФю ВерховноСЧ Ради УкраСЧни. Народ УкраСЧни здiйснюСФ законодавчi повноваження через всеукраСЧнський референдум;
б) регулюють найважливiшi, соцiальне значущi суспiльнi вiдносини. Згiдно з КонституцiСФю УкраСЧни (ст. 92) тiльки законами визначаються права, свободи, обовязки людини i громадянина, правовий режим власностi, територiальний устрiй УкраСЧни, органiзацiя i порядок проведення виборiв i референдумiв, органiзацiя i дiяльнiсть органiв виконавчоСЧ влади, основи мiiевого самоврядування, судоустрiй, основи цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi, дiяння, якi СФ злочинами, адмiнiстративними чи диiиплiнарними правопорушеннями, i вiдповiдальнiсть за них та iн.;
в) мiстять первиннi юридичнi норми, СФ базою поточноСЧ правотворчостi;
г) мають вищу юридичну силу щодо усiх iнших нормативних правових актiв. Вища юридична сила закону означаСФ, що нормативнi акти Президента УкраСЧни, органiв i посадових осiб державноСЧ виконавчоСЧ влади i мiiевого самоврядування приймаються на основi i на виконання законiв i не можуть суперечити СЧм i тому СФ пiдзаконними; закони змiнюються чи скасовуються тiльки iншими законами;
ТС) приймаються в особливому порядку, передбаченому КонституцiСФю. Законодавчий процес в УкраСЧнi вiдбуваСФться за певною процедурою, яка передбачаСФ законодавчу iнiцiативу, пiдготовку, розгляд та обговорення законопроектiв, прийняття та введення в дiю законiв.
Основним законом СФ Конституцiя держави, яка маСФ найвищу юридичну силу i втiлюСФ принцип верховенства права. Термiн конституцiя латинського походження i означаСФ засновую, установлюю. Розумiння конституцiСЧ як основного закону суспiльства формуСФться, починаючи з XVIII столiття. Першими такими конституцiями були американська (1787 р.), французька (1791 р.).
Залежно вiд способу вираження основного закону держави розрiзняють писанi i неписанi конституцiСЧ. Писана конституцiя може складатися як з одного, так i iз кiлькох окремих документiв, що були прийнятi в рiзний час i офiцiйно проголошенi основними законами держави. Так, Конституцiя ШвецiСЧ складаСФться з акта Форма правлiння, акта про престолонаслiдування i акта про свободу друку.
Неписаною конституцiСФю називають сукупнiсть несистемати