Загострення лівійської проблеми на початку ХХ ст. і підходи до її вирішення в італійському суспільстві

Информация - История

Другие материалы по предмету История

?ися, що такий сумний урок послужить принаймні на користь у майбутньому і перешкодить надалі пускатися на нові африканські починання" [8].

Були далекі від оптимізму також і рекомендації багатьох фахівців, які задовго до початку збройного конфлікту з Туреччиною радили строго розраховувати всі шанси на успіх і співвідносити їх з можливими втратами. Мінутіллі, один з відомих авторів, які досліджували Триполітанію, не заперечуючи цілком саму можливість окупації, проте вкрай скептично ставився до цієї витівки. У 1902 р. він писав: "Замість того щоб використати всі засоби для розвитку своєї власної країни, для процвітання свого народу, ми збираємося ... вкласти величезні гроші, сили і навіть життя в захоплення Триполітанії і Кіренаїки ... і в нагороду за це одержати десь за морем, в Африці, величезний простір голого піску з деякими оазисами, з температурою, що коливається від 0 до 40 градусів, та частину квітучого узбережжя моря, яке ще в часи Плінія називалося mare importuosum. І все це заради вищих, не зрозумілих народу міркувань зовнішньополітичної далекоглядності, заради "компенсацій" [9].

Назва Триполітанії і Кіренаїки "nostra terra promessa" - "наша земля обітована" у реальності іноді звучала і як "terra incognita". Гульєльмо Ферреро, знаменитий італійський історик, у своїй газетній статті відверто зауважував, що і саме захоплення, і подальший благоустрій колоній зажадають від Італії величезних коштів, яких у неї немає [10].

Таким чином, Туреччина й Італія на порозі ХХ століття переживали не один з тріумфальних періодів своєї історії. Кожна з них, маючи величезне честолюбство і амбіції, боячись бути обійденої іншими великими державами, памятала про своє колись велике минуле. Одним із засобів довести це усьому світу для Італії було захопити останні вільні від європейського проникнення землі, а для Туреччини - незважаючи на явну нерівність сил, не погоджуватися ні на які поступки.

Протягом свого двохтисячорічного існування Триполітанія і Кіренаїка перебували у складі Стародавньої Римської імперії, яка називала їх своєю провінцією Лівією, а багато пізніше стали африканським вілайєтом Османської імперії. Кожна з них вважала, що має повне моральне право мати ці землі. Але жодна з них не змогла і не захотіла врахувати інтереси корінного населення цієї землі, допустивши у такий спосіб надзвичайно серйозну помилку, що сильно вплинула на весь хід подальших подій.

 

Література

 

1. История Ливии в новое и новейшее время / А.З.Егорин, Л.И.Медведко, В.Ю.Кукушкин, Ф.А.Асадуллин; Ред. А.М.Васильев. - Москва: Наука, 1992. - С.65.

2. Giornale di Sicilia. - Palermo, 2.04.1899.

3. Corriera della sera. - Roma, 12-13.07.1899.

4. Архив внешней политики Российской империи (АВПРИ). - Ф.151 "Политархив". - Оп. 482. - Д.3186. - Л.4. Депеша Муравьева от 14/28 апреля 1908 г.

5. Там же. - Л.19-23.

6. Там же.

7. Там же.

8. Там же.

9. Minutelli F. La Tripolitania. - Torino, 1902. - P. 118.

10. Messaggero. - Roma, 18.10.1908.