Загострення лівійської проблеми на початку ХХ ст. і підходи до її вирішення в італійському суспільстві
Информация - История
Другие материалы по предмету История
падре Джустіно. Те, що за інших обставин було б тільки зі співчуттям відзначено в пресі, у даній ситуації стало для італійців новим приводом зажадати відповіді від Туреччини. Турецьке начальство обвинувачувало в цьому злочині одного з італійських співробітників убитого, хоча в самій італійській колонії завзято трималася чутка, що злочин скоїв найманий убивця, підісланий за наказом турецької влади. Для зясування цієї загадкової справи й з огляду явної бездіяльності турка італійський уряд навіть послав у Тріполі свої броненосці "Варезе" і "Феруччо", що стояли в тріполітанських водах, очікуючи закінчення цього процесу. Газети жваво обговорювали ці події, намагаючись максимально привернути до них суспільну увагу.
Нарешті суперечка Італії з Туреччиною з приводу відкриття поштових контор дала прямий привід до серйозного зіткнення, що закінчилося украй вигідно для італійського кабінету. На розгляді цього конфлікту необхідно зупинитися більш докладно, тому що саме він послужив свого роду "пробою сил" для Італії відносно Туреччини і наочно продемонстрував ставлення до цієї проблеми інших великих держав. У цій ситуації Рим намагався прозондувати ґрунт і підготувати дипломатичні кола, так само як і суспільну думку, до можливого військового захоплення північноафриканських провінцій. Турецький же уряд, що поєднав слабку дипломатичну роботу з непомірними амбіціями, не зміг дати Італії гідного опору.
Суть конфлікту була не така значна і полягала ось у чому. Серед держав, що мали в Туреччині свої поштові контори, Італія займала одне з останніх місць за їх чисельністю (тільки шість контор). У тих місцевостях, де їх не було, італійська кореспонденція звичайно відправлялася через австрійські поштові контори. Незадоволене наявною ситуацією і вважаючи, що його ущемляють, міністерство закордонних справ Італії виробило свою пропозицію про відкриття нових контор хоча б там, де були поштові бюро інших держав і де італійські колонії були найбільш численні. У бесіді міністра закордонних справ Італії Тіттоні з міністром закордонних справ Австрії бароном Еренталем зясувалася думка Риму, який вважав, що, хоча здійснення подібної пропозиції і зменшить прибутковість австрійської пошти в Туреччині, Австрія не може не визнати законність італійських вимог. Наприкінці березня 1908 р. були закінчені всі приготування до утворення нових італійських контор у декількох пунктах, зокрема в Константинополі, Смірні, Єрусалимі, Салоніках, але коли італійський представник заявив Порті про майбутнє відкриття цих поштових установ, вибухнув скандал.
Турецький уряд відповів Італії відмовою. Італія справедливо відмітила, що, як тільки коли всі інші держави закриють свої контори, це зробить і вона. 14 квітня Порта відмовила повторно, у різких виразах підтвердивши, що турецькій владі на місцях дані категоричні накази стати силою проти відкриття контор, до приміщення яких будуть з цією метою приставлені військові варти. Обурена Італія у відповідь вирішила улаштувати "промовисту морську демонстрацію", для чого негайно мобілізувала всю ескадру Середземного моря, що складалася в той момент з чотирьох морських дивізій, до складу яких входили такі нові могутні броненосці, як "Regina Margerita" і "Regina Elena". Усього в загоні були понад 20 великих суден і значна міноносна флотилія при 8.000 чоловік команди. Через 2 дні усе було готове, і перша частина ескадри 20 квітня 1908 р. вийшла в море, прямуючи до берегів Малої Азії, про що міністр закордонних справ сповістив турецького посла і його уряд. Щоб уникнути всіляких ускладнень, ескадра повинна була минати Салоніки й Егейське море і після прибуття в малоазіатські води зайняти турецькі порти з митницями надалі до виконання вимог, які Італія висунула османському уряду. Також передбачалося зайняти всі турецькі порти на всіх островах архіпелагу.
Очевидно, що Італія ніколи б не зважилася на такий зухвалий крок, не заручившись згодою з боку всіх інших європейських країн. Відразу ж були послані пояснювальні ноти до всіх великих держав з проханням підтримати вимоги Італії. В результаті рішучий крок Італії викликав деякий подив, але разом з тим і співчуття європейських держав. Франція першою підтримала італійську точку зору, Німеччина визнала за необхідне порадити Туреччині в майбутньому дотримувати більшої розсудливості і поступливості у своїй політиці, Росія також не виказала ніяких заперечень.
Відплиття сильної і чудово спорядженої ескадри в повній бойовій готовності у поєднанні з рішучістю Італії наполягти на задоволенні своїх вимог справило надзвичайно глибоке враження на турецький уряд і відразу досягло мети. Негайно турецький посол повідомив міністру закордонних справ Тіттоні, що Порта задовольняє головну вимогу Італії про відкриття поштових контор. За повідомленням міністра закордонних справ Туреччини Решид-паші, якщо Італія просить тільки про відкриття пяти нових контор у тих місцях, де вже є інші іноземні контори, то немає підстав ставитися до неї інакше, ніж до інших держав.
Після традиційного обміну подяками і любязностями Італія звернула увагу турецького кабінету на три питання, які хвилювали її: 1) - спосіб дій турецьких чиновників щодо італійських консульських чинів і їхніх підданих; 2) - труднощі, які несправедливо створює турецька влада з метою перешкодити італійцям купувати нерухомість; 3) - невмотивовану заборону італійському пароплаву, що робить рейси між триполітанськими портами, брати пасажи?/p>