Загальна теорія точності механічної обробки
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
упінчастої заготовки чи заготовки, яка має биття.
За величинами уточнення
,
за формулою (19) підраховують
, (23)
де ? =Ру / Рz.
Рис. 22. Графік залежності переміщення шпинделя від зміни навантаження
Різниця в j, визначеній цими методами, складає , але застосовують обидва методи: перший - для нових верстатів, другий - безпосередньо у виробництві.
Раніше було показано, що збільшення жорсткості технологічної системи є одним із способів зменшення частини похибки динамічного настроювання і збільшення продуктивності обробки.
Основними шляхами збільшення жорсткості технологічної системи є:
1) скорочення кількості стиків і ланок в розмірних і кінематичних ланцюгах, тобто використання принципу найкоротшого шляху;
2) підвищення якості механічної обробки деталей для скорочення контактних деформацій;
3) підвищення якості складання шляхом належного регулювання та припасування сполучуваних деталей;
4) підвищення власної жорсткості деталей технологічної системи, у тому числі і оброблюваної деталі;
5) стабілізація температури технологічної системи і дія ряду інших факторів чи внесення в технологічну систему поправок, що компенсують вплив температурних та інших деформацій;
6) керування жорсткістю технологічної системи шляхом її зміни в процесі обробки деталей.
6. Складові загального поля розсіяння розмірів заготовок від випадкових похибок
Розсіяння розмірів викликають численні випадкові фактори різноманітного характеру. За своїм походженням ці фактори мажна обєднати в декілька окремих груп.
.1 Розсіяння розмірів, повязане з видом обробки (похибка методу)
Кожному виду (методу) обробки, що виконується на певному обладнанні, властива своя величина розсіяння розмірів, яка характеризується полем розсіяння ?м. В середині методу обробки ?м змінюється в залежності від конструкції, типорозміру та технічного стану верстата.
Значення ?м змінюється також і в процесі обробки партії заготовок в залежності від стану (величини зношування) різального інструменту (рис. 9).
Поле розсіяння розмірів, що відповідає різним за часом етапам обробки, називається миттєвим розсіянням розмірів. Усереднену похибку ?м називають похибкою методу.
До розрахунків беруть усереднені дані з довідників для окремих методів обробки, або для наборів технологічних переходів.
6.2 Розсіяння розмірів, повязане з похибками встановлення заготовок та точністю пристроїв
При встановленні заготовки в пристрій похибка встановлення може бути визначена за формулою:
,
де ?б - похибка базування;
?з - похибка закріплення;
?пр - похибка пристрою.
Для розрахунку очікуваної точності інженеру-технологу необхідно вміти визначати:
- похибки базування в залежності від прийнятої схеми встановлення заготовки у пристрої;
- похибки закріплення в залежності від несталості сил затискання, неоднорідності шорсткості поверхонь заготовок, спрацювання установчих елементів пристроїв;
- похибки через спрацювання установчих елементів.
Похибка базування, її суть, причини виникнення, методи визначення розглянуті вище (див. тему 4).
Закріплення - це прикладання сил і пар сил до заготовки для забезпечення сталості її положення.
При встановленні заготовки з вивіренням її положення:
,
де ?вив - похибка вивірення.
Вивірення - процес надання заготовці потрібного положення відносно вибраної системи координат.
Точність вивірення в цілому залежить від досвіду і кваліфікації робітника та від прийнятого методу вивірення. Вивірення може проводитись за поверхнями і за розмітковими штрихами.
Щоб встановлена на столі верстата чи пристрої заготовка не змістилась під дією сил різання, до заготовки прикладають сили, які б були більші від сил різання і забезпечили б постійний контакт заготовки з установчими елементами.
Таке затискання заготовки прийнято називати силовим замиканням.
Під похибкою закріплення ?з розуміють величину зсуву заготовки в напрямку витримуваного розміру відносно різального інструменту під дією затискних сил.
Похибка закріплення виникає в результаті пружних деформацій бази заготовки і установчих елементів пристрою під дією сил закріплення.
Похибку закріплення можна розрахувати за формулою:
?з = (уmax - ymin)cos?,
де y - контактна деформація стику заготовка - установчий елемент;
?- кут між напрямками одержаного розміру і прикладання сили затискання.
Похибка закріплення ?з - випадкова величина, оскільки зміна сили затискання Q для партії заготовок випадкова.
У загальному випадку контактна деформація стику заготовка - установчий елемент виражається залежністю:
y = Cqm,
де C - коефіцієнт, що залежить від матеріалу та якості поверхні заготовки; q - питомий тиск у місцях контакту; m - показник степеня (визначається експериментально).
Контактні деформації залежать від величини і сталості питомого тиску на стику і від шорсткості цих поверхонь. Так, якщо технологічна база - необроблене литво, ?з =0,1…0,15 мм, після чорнової обробки ?з = 0,05…0,075 мм, після чистової обробки ?з = 0,010…0,015 мм [2].
При закріпленні в призмі заготовок діаметром до 100 мм з шорсткістю поверхні 5…0,32 мкм і твердістю НВ120-250 контактні деформації, які зміщують вісь заготовки, можна визначити за залежністю [2