Життя і творчість Михайла Коцюбинського
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
а не однієї якоїсь верстви суспільності, бажав би зустрітись в творах красного письменства нашого з обробкою тем філософічних, соціальних, психологічних, історичних і ін..
Коцюбинський бере активну участь у революції 19051907 років як громадський діяч і письменник. Так, у січні 1905 року він виступає на зборах Чернігівської громадської бібліотеки з промовою, в якій вимагає скасувати заборону на твори О.Герцена, М.Чернишевського та інших революційно-демократичних письменників. Митець поділяв марксистські ідеї про керівну роль робітничого класу в революції, про класову солідарність і спільну боротьбу трудящих різних націй проти царату. З грудня 1905 року Коцюбинський писав: Усі, без різниці національності, скуплюють свої сили, щоб звалити спільного ворога. Письменник зрозумів тактичний хід царя, який маніфестом 17 жовтня 1905 року прагнув ввести в оману народ. Вітаючи революцію, Коцюбинський сподівався на перемогу трудящих у загальному збройному повстанні, яке змете весь старий політичний лад.
У період найвищого революційного піднесення 12 грудня 1905 року в листі до великого Каменяра Коцюбинський відкриває свої найзаповітніші прагнення, несхитні переконання борця: У нас всі сподіваються лише смертельного бою, в якому або поляжемо, або переможемо.
Незважаючи на переслідування з боку уряду та гострі нападки українських буржуазних націоналістів, письменник не поступився своїми революційними переконаннями і в період реакції, коли значна частина інтелігенції скотилася в болото реакційної містики і порнографії, проголосила безідейність своїм прапором. У рефераті Іван Франко (І908), прочитаному на зборах Просвіти, Коцюбинський висловлює свої погляди на призначення мистецтва в суспільному житті. Він малює образ письменника-борця, у якого нема шовінізму, який заперечує національну ворожнечу і пропагує класову боротьбу, має велику віру в людей і в світлу будучність для нашої землі. Слідом за І. Франком Коцюбинський висловлює тверду впевненість, що прийде те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла, хоч би довелось вкрити кістками шлях до нового життя.
Дружба Коцюбинського з Горьким це чудова поема. В епоху реакції Коцюбинський продовжує роботу над другою частиною повісті Fata morgana, створює новели Іntermezzo, В дорозі, Реsona grata, Коні не винні, встановлює звязок з великим пролетарським письменником О.М.Горьким.
Важкі умови праці, службові неприємності, матеріальні нестатки, переслідування з боку жандармів все це підірвало здоровя письменника-гуманіста. На початку 1909 року лікарі запропонували йому виїхати на лікування до Італії. Прагнучи зустрітись і особисто познайомитися з Горьким, Коцюбинський звернувся до В.Короленка з проханням дати йому рекомендаційного листа. Короленко відрекомендував Михайла Михайловича Горькому як талановитого українського письменника.
Горький прийняв мене дуже добре… Ми все говорили на теми літературні, які обох нас цікавлять…, писав Коцюбинський дружині.
Обох письменників з першої ж зустрічі звязало почуття взаємної поваги й щирої дружби. Пізніше про цей перший, приїзд Коцюбинського на о. Капрі Горький згадував: Він був один із тих незвичайних людей, що при першій же зустрічі з ними викликають благосне почуття задоволення: саме що людину ти давно ждав, саме для неї у тебе є якісь особливі думки!
І справді, Коцюбинський був щирий і простий у взаєминах з людьми, мав лагідний характер, привабливу зовнішність, був людиною високої культури і незвичайної доброти.
Змістовною й прекрасною була дружба Коцюбинського з Горьким. 8а висловом Павла Тичини, це чудова поема, яка вміщує в собі дружбу українського народу з народом російським. У цій дружбі багато спільних точок: і любов до людини, любов до пригноблених і ненависть до цвілі міщанської, ненависть до царату.
Є свідчення, що в останній декаді червня 1910 року на Капрі, в товаристві Горького, Коцюбинський познайомився з В.І. Леніним.
Михайло Михайлович систематично листується з Горьким, розповідає йому про своє життя, роботу, творчі задуми.
На Капрі письменник написав новели Лист, Подарунок на іменини, Коні не винні. Ці твори він обговорював з Горьким.
Дружба двох велетнів культури зросла і розквітла на ґрунті любові до літератури, розуміння її високого громадянського призначення, участі обох митців у визвольному русі трудящих. Росії, спільних мрій про волю народу.
Багато зробив Горький у справі видання і популяризації творів Коцюбинського серед російських читачів. З ініціативи Горького видавництво Знание випустило в 19101914 роках три томи творів Коцюбинського в російських перекладах.
Коли 1910 року вийшов перший том Рассказов Коцюбинського, Горький прихильно привітав появу книжки і прочитав її, як він сам пише автору, з великою насолодою, душевною радістю.
Спільність революційних ідеалів, близькість естетичних поглядів виявилася і в ідейно-тематичній спорідненості ряду творів великих митців. Так, у повістях Літо Горького і Fata morgana Коцюбинського утверджується віра в безсмертя революції, в неминучу перемогу трудящих. В обох повістях головним героєм є людина-борець, що мужньо виступає проти існуючого ладу.
Ідейно близькі Реsona grata Коцюбинського і Жизнь ненужного человека