Життя і творчість Михайла Коцюбинського
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
шої роботи. У 1892 році йому вдалося влаштуватись на посаду члена урядової філоксерної комісії, яка вела боротьбу з шкідником винограду на території Молдавії і Криму (18921897). Це дало можливість письменнику, як він сам зазначає, добре пізнати край, а також звичаї і мову тих народів, які заселяють його. Так виникли оповідання з життя молдаван і татар Для загального добра, На камені, Під мінаретами.
Переконавшись, що роботою у філоксерній комісії не принесе користі народові, Коцюбинський 1897 року влаштовується у житомирській газеті Волинь, де редагує відділ хроніки і друкує ряд нарисів під загальною назвою Свет и тени русской жизни. Письменник-гуманіст прагнув використати газету Волинь як трибуну для пропаганди демократичних ідей. У своїх статтях він порушує важливі соціальні питання, викриває реакційну пресу, виступає проти шовіністичної політики царського уряду, обстоює право всіх народів Росії брати участь у суспільному житті, розвивати свою національну культуру.
Про глибокі інтернаціональні переконання Коцюбинського свідчить і його лист, написаний 8 червня 1898 року до класика грузинської літератури Іллі Чавчавадзе, Український письменник висловлює свою любов до народу Грузії, її чарівної природи, до прогресивних діячів грузинської літератури, які борються за визволення трудящих. Згадавши на початку листа полумяні рядки Шевченкового Кавказу, Коцюбинський висловлює тверду віру в безсмертя визвольних прагнень народів царської Росії: Так, велике серце Прометея, який здобув для людськості божественну іскру, не лякаючись кари хижої сили, не розбито дощенту, воно ^оживає в грудях поетів-патріотів, борців за долю народу, до яких належите й Ви…
Світлими сторінками життя Коцюбинського була його дружба з І. Франком, з яким він познайомився 1890 року у Львові, особисті контакти в Житомирі з російським революційним письменником Г.Мачтетом автором улюбленої пісні В.І. Леніна Замучен тяжелой неволей та багатьма іншими українськими і російськими письменниками.
У 1898 році Коцюбинський оселяється на постійне життя в Чернігові, звідки була його дружина Віра Устимівна Дейша. Це була освічена, передова людина, щирий друг і порадник письменника в його творчих і громадських справах.
Своїх дітей Коцюбинські виховували в дусі безмежної відданості народові. Їх старший син Юрій 1914 року вступив до більшовицької партії. У період громадянської війни він за дорученням В.І. Леніна проводив на Україні підпільну партійну роботу, був головнокомандуючим збройними силами України, які вели боротьбу проти іноземних інтервентів і націоналістичної контрреволюції.
У 1899 році виходить у Львові перша збірка оповідань М.Коцюбинського У путах шайтана, а в 1900 році друга По-людському.
На початку XX століття Коцюбинський починає працювати над своїм найкращим твором повістю Fata morgana, першу частину якої завершує в 1903 році. Цього ж року він створює ліричний цикл у прозі З глибини, в якому закликає письменників своїм словом сприяти революційному перетворенню дійсності, щоб ніхто не спав, щоб всі прокинулись.
Або поляжемо, або переможемо. Вболівання за долю народу, шукання реальних шляхів визволення трудящих приводить Коцюбинського до думки про необхідність революційної боротьби. Цьому сприяло й те, що під час служби у Чернігівській земській управі (18981910) він близько зійшовся з багатьма передовими людьми, зокрема з учасниками пролетарського руху, членами РСДРП.
Велику роль в ідейно-творчому зростанні Коцюбинського відіграли марксистські праці. Він читав Маніфест Комуністичної партії Маркса і Енгельса, Розвиток соціалізму від утопії до науки Енгельса, праці Леніна До сільської бідноти, Перемога кадетів і завдання робітничої партії та інші.
Коцюбинський належав до нової революційної демократії, яка, за висловом В. І. Леніна, діяла в найтіснішому союзі з пролетаріатом, підтримуючи його боротьбу, як єдиного до кінця революційного класу.
Автор Fata morgana був одним з організаторів та ідейних наставників прогресивних сил української літератури. У 1903 році він бере участь у відкритті памятника І. Котляревському в Полтаві, яке перетворилося в демонстрацію проти заборони царським урядом української мови. Коцюбинський високо цінив автора Енеїди і Наталки Полтавки за реалізм і народність його творів, широке використання фольклору, гуманне ставлення до простого люду.
На початку XX століття Коцюбинський листується з багатьма українськими і російськими письменниками Іваном Франком, Панасом Мирним, Іваном Нечуєм-Левицьким, Василем Стефаником, Лесем Мартовичем, Ольгою Кобилянською, Володимиром Короленком. Він бореться проти хуторянської обмеженості українських буржуазно-націоналістичних письменників, проти ідеалізації селянського життя й історичного минулого України.
У 1903 році Михайло Михайлович посилає перший том своїх творів А.Чехову, М.Горькому, В. Короленкові видатним російським письменникам, яких він найбільше любив.
Ідеалом Коцюбинського була література сильного соціального звучання, широкої тематики, яскравих образів. У листах до Панаса Мирного він закликає розширювати сфери творчості, зображувати інтелігенцію, фабричних робітників, військо, світ артистичний…. Читач має право, пише він в іншому листі, сподіватися від рідної літератури вірного малюнку різних сторін життя усіх,