Життєвий сценарій
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
уточнити, однак, що всі вищезгадані стадії й методи тісно взаємозалежні й проходження їх не припускає строгої послідовності певних періодів або фаз. Жива людина - не будинок, для якого спершу повинен бути закладений фундамент, потім зведені стіни й, нарешті, покладений дах. Виконання широкої внутрішньої програми психосинтеза можна починати одночасно з різних крапок, з різних сторін, а різні методи й дії можна, залежно від обставин і внутрішнього стану, чергувати протягом більш-менш тривалих відрізків часу.
Спочатку все це може здатися надто складним, але сумувати не коштує. Безумовно, допомога компетентного психотерапевта або вчителя значно полегшить завдання; з іншого боку, шуканого результату можна досягти й без сторонньої допомоги, самотужки, шляхом проб і помилок. Після того як засвоєні попередні відомості про психологічні принципи й закони психосинтеза, а також вивчені різні методики, все інше стає справою практики, досвіду, розуму й інтуїції, ріст яких залежить від виникаючої в них потреби й від сталості прикладених зусиль. У такий спосіб формується нова, відроджена особистість і починається нове життя, дійсне життя, у порівнянні з якої попередня може здатися лише підготовкою до життя, чи не внутрішньоутробним періодом розвитку. Якщо ми візьмемо тепер психосинтез як ціле, то побачимо, що його не можна розглядати ні як приватну психологічну теорію, ні як конкретну психотехнічну процедуру.
Психосинтез - це насамперед динамічна, навіть драматична концепція нашого психічного життя, що заявляє як безперервна взаємодія й боротьба безлічі різних, у тому числі протидіючих сил з обєднуючим центром, що постійно намагається управляти ними, погоджувати їх між собою й використати.
Крім того, психосинтез застосовує безліч методик психологічного впливу, націлених у першу чергу на розвиток й удосконалювання особистості, а потім - на гармонізацію її відносин з Я и усе більше повне обєднання з ним. Ці дві фази можна назвати, відповідно, "особистісним" й "духовним" психосинтезом. Залежно від області й мети застосування, психосинтез служить або може служити: методом психічного розвитку й само збагнення для тих, хто не бажає залишатися рабом внутрішніх і зовнішніх впливів, хто не бажає більше брати пасивну участь у грі власних психічних сил і вирішив стати хазяїном свого життя.
Методом лікування психічних і психосоматичних розладів, обумовлених або гострим заплутаним конфліктом між різними групами свідомих і несвідомих сил, або тими болісними глибинними кризами, які нерідко передують фазі само збагнення, але значення яких сам пацієнт не цілком розуміє й нездатний оцінити належним чином.
Методом інтегрального виховання, що служить не тільки розвитку різних здатностей дитини або підлітка, але допомагає йому виявити й усвідомити свою щиру духовну природу й побудувати під її керівництвом гармонічну, яскраву й ефективну особистість.
Індивідуальний психосинтез можна розглядати також як окремий випадок більше широкого принципу, загального закону космічного синтезу. Справді, ізольованих індивідів не існує; кожен індивід тісно повязаний з іншими індивідами, всі індивіди взаємозалежні. Більше того, всі індивіди включені духовну Реальність, і кожний з них є її частиною.
Так, окремої людини можна розглядати не тільки як комбінацію більш-менш погоджених елементів, але і як елемент або клітку людської групи; ця група, у свою чергу, включена в співтовариства, що утворять більше численні й складні групи - від сімейних до міських і регіональних груп і суспільних класів, від союзів робітників й обєднань роботодавців до більших національних груп, до людства в цілому.
Між індивідами, так само як і між групами, виникають конфлікти, дивно схожі з тими, які можна виявити в кожному індивіді. Тому дозволяти їх (меж індивідуальний психосинтез) треба по тім же плані й приблизно тими ж методами, за допомогою яких здійснюється індивідуальний психосинтез. Більше пильне вивчення цього паралелізму може виявитися досить продуктивним і допоможе нам виявити глибинний зміст і справжню цінність численних спроб синтезу й побудови органічних систем - як у практичної, так й у чисто теоретичній сфері, які всі частіше вживають різними національними, соціальними, економічними, науковими й релігійними групами.
Із ще більш широкої й всеосяжної точки зору все життя всесвіту зявляється перед нами як боротьба між множинністю і єдністю, як зусилля й прагнення до єднання. У нас виникає відчуття, що Дух (чи представляється він нам божественною Істотою або космічною енергією), що діє у світі, привносячись у нього порядок, гармонію й красу, а також поєднуючи всіх істот узами любові, здійснює - повільно й тихо, але вірно й неминуче - не що інше, як Вищий Синтез.
Вивчення психопатологічних сторін людської натури дало велику кількість спостережень і теорій, а також практичних методик діагностики й лікування психічних розладів. Воно викликало до життя широкий психоаналітичний рух й інші напрямки динамічної психології ("психології рушійних сил"), які значно розширили й поглибили наше пізнання психіки людини.
Однак поряд з достоїнствами такий підхід має також серйозний недолік: він надає перебільшеного значення хворобливим проявам і нижчим аспектам людської натури, внаслідок чого невиправдано широко переносить відкриття, зроблені в області патопсихології, на психологію нормальних людей. Це породило досить похмуру й песимістичну картину природи лю?/p>