Життєвий і творчий шлях Ольги Кобилянської
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
?вою І. Франком.
О. Кобилянська захоплювалась діяльністю російської вченої С. Ковалевської, художником І. Рєпіним, композитором П. Чайковським, цікавилася творами М. Горького, завдяки якому в російському журналі Жизнь були надруковані її новели Жебрачка, Банк рустикальний, У св. Івана.
У 90-х роках XIX століття зароджується інтерес О. Кобилянської до соціалізму. Вона читає Маніфест Комуністичної партії, цікавиться історією матеріалізму, доходить висновку, що соціалізм є рухом природним.
У боротьбі за розкріпачення жінки. Ольга Юліанівна гостро відчувала нерівноправне, пригноблене становище жінки в тодішньому суспільному житті, яку сковувало, за словами О. Кобилянської, рабство родинне і рабство суспільне.
У ті часи не було широкого доступу жінці до різних галузей праці, знань, мистецтва. Відчула це на собі й Ольга Юліанівна. А тому вона невтомно боролася за звільнення жінки від будь-якої залежності.
У Чернівцях О. Кобилянська бере участь у громадському житті, стає учасницею Товариства руських жінок на Буковині. У рефераті Дещо про ідею жіночого руху, прочитаному в 1894 році, вона закликав жінок не лякатися громадської роботи, здобувати освіту, щоб представляти якусь силу, щоб не давати себе вічно топтати, корити. Ввертаючись до жінок, О. Кобилянська наголошує, щоб жіноча доля не була вічно доля служниці-жебрачки. У письменниці виникає задум створення художнього образу жінки, сильної духом, освіченої, сповненої почуття людської гідності.
Відважних, сильних духом жінок, які борються за свою незалежність, О. Кобилянська змальовує в повістях Людина (1892) й Царівна (1895).
Повість Царівна, за висловом самої авторки, писалася кровю серця. У ній письменниця ширше, ніж у повісті Людина, розкриває тему визволення жінки, докладніше змальовує роль демократичної інтелігенції в суспільному житті. Героїня повісті Наталка Веркович сирота. Безприданниця після смерті батьків живе в дядька Івановича, професора гімназії. Наталка прагне знань, добра, кращого майбутнього. Для цього в кожній вільній хвилі читає літературу про природу й суспільство, яка допомагає їй глибше збагнути соціальну несправедливість.
Вся родина дядька намагається морально зломити дівчину: видати заміж за старого, розбещеного, але багатого професора Лордена. Наталка відмовляється вийти заміж за нелюба і пориває з міщанським світом. її ідеалом була вільна людина, яка б відзначалась розумом, твердим характером або великою працею для свого народу.
Саме таким Наталці спочатку здавався Орядин. Та згодом виявилось, що це самовпевнений пристосуванець і карєрист, - котрий дивиться на народ, як на грубу, необтесану... масу. І як не намагалася Наталка навернути Орядина на шлях служіння народу, все це було даремно, і їхні дороги розходяться. Наталка не зломилася під тиском грубої сили. Вона наполегливою працею в літературі добивається визнання свого таланту. Усміхнулось героїні й особисте щастя. Обранець її Іван Марко гуманна, інтелігентна, демократичних поглядів людина. Стійкість і послідовність у досягненні мети, духовний розвиток забезпечили Наталці рівність з чоловіком. Вона досягла полудня, стала царівною своєї долі, знайшла щастя у власній прекрасній сімї.
Наталка Веркович це тип жінки думаючої, що активно захищала свої права. "Царівна" засвідчила ідейне й художнє зростання письменниці. О. Кобилянська виявила глибоке знання жіночого характеру та вміння його змалювати. Ось чому Леся Українка назвала Царівну великим психологічним романом, який присвячений емансипації жінки з середніх соціальних верств.
Глибоке співчуття письменниці до знедолених звучить у її зворушливих новелах Банк рустикальний, Мужик, За готар та інших. Одвічна нужда і темнота селянського життя глибоко западали в серце Ольги Юліанівни.
Людина й природа. В чудових лісах Карпат О. Кобилянська черпала творчу наснагу. На матеріалі побаченого, пережитого написані новели Битва, Некультурна.
Битва (1895). Письменниця згадувала: З таких дальних прогулок я привезла з собою з великого лісу здобуток, а це Битву, котру бачила я власними очима... Довший час носила я ту картину живої природи в душі, доки не настала хвиля, де я кинула її на папір, жаліючи, як фанатична поклонниця природи, за пишним лісом...
Гострий зір письменниці охопив і красу тисячолітніх гір, що стали в німій величі, одягнені в смерекові ліси, і різнобарвне багатство рослинного світу. Та раптом усе змінив приїзд локомотива і найомників. Образами-уособленнями передано в новелі переживання письменниці, коли вона спостерігала, як капіталісти нищили ліс. Це було справжнє соціальне лихо. Дерева, як живі істоти, в передсмертну хвилину чинять опір варварам: Найстарші стояли уоружені в гордість і недоступність... Все живе в лісі діє. Молоді ялинки стояли так густо..,, що дальший хід був майже неможливий. Вони кололи в лице, рвали волосся і чіплялися ворожо одежі. Винищувачів лісу кусали гадюки, що ховалися в спорохнявілих деревах, ворогам чинила опір дика рожа. У Битві вперше з українській прозі природа стає головним персонажем твору.
Робітник Клевета обурюється грабіжницькими діями іноземних зайд. Нищать чужі антихристи наші прекрасні ліси, що становлять маєток нашого краю... Тепер мається сей прекрасний матеріал вив?/p>