Етнокультурні особливості підприємництва
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
Етнокультурні особливості підприємництва
Для сучасного стану підприємництва в пострадянських республіках характерним є посилення інтересу до зарубіжного (перш за все західного) досвіду з метою запозичення найкращих його зразків. Не заперечуючи вагомості зусиль у даному напрямку, хочеться звернути увагу на неможливість механічного перенесення підприємницького досвіду. Як основний фактор, що перешкоджає цьому, виступають особливості культури, у першу чергу основні культурні цінності та ідеали, типові для того чи іншого суспільства.
Якщо навіть припустити, що раціональне підприємництво є універсальною технікою, нейтральною щодо історикокультуриих та моральних аспектів, то психологічному вмотивуванню до нього така нейтральність не притаманна: воно істотно визначається особливостями культури та моральних традицій. Умовно кажучи, якщо техніки сучасного підприємництва можна навчити кожного, то формування внутрішнього вмотивування процес складніший і глибинніший. Він вимагає особливих передумов, що ґрунтуються в культурі даного суспільства, його моральних традиціях.
Економічна теорія базується на наборі досить жорстких засад, які обмежують сферу ЇЇ використання. Одне з найважливіших положень це концепція універсальної економічної науки, незалежної від будь-яких соціальних та культурних впливів. Економічна теорія, яка є суспільною наукою, прагне бути такою ж точною, як і науки природознавчі. Економісти вважають, що якраз ця точність, досягнута завдяки використанню ідеальних чистих конструктів, дає їхній науці перевагу перед іншими суспільними дисциплінами: соціологією, політологією, історією. Не буде перебільшенням сказати, що економісти будують свої моделі в надзвичайно жорстких межах. Так соціальні, культурні та екологічні проблеми зараховуються ними до зовнішніх ефектів.
Але економічні відносини реалізуються завдяки реальним людям із певними культурними особливостями, звичаями й традиціями. Конкретизацією антропологічного аспекту виступає поняття і явище культурне (етнокультурне) середовище. Воно також є індивідуалізуючою характеристикою місця реалізації цих відносин. Ставлення до праці, до підприємництва, до окремих складових ринку, його якостей і недоліків є емпіричною характеристикою специфіки господарського етносу, певного культурного середовища.
Ринкові структури в різних країнах спираються на різний господарський етнос. Індивідуалізм та підприємницький дух американців ґрунтуються на історії цієї країни, у її складній етнічній та географічній структурі. Відсутність високоіндивідуалізованого інноваційного потенціалу в Японії пояснюється саме привязкою соціальної структури цієї країни до групових цінностей і повагою до традицій. В інновації важливою є не лише смілива думка, а й готовність соціального оточення сприйняти її, наявність можливостей без затримок втілити ідею в дослідні зразки, налагодити серійне виробництво. У Японії перебіг інноваційного процесу відбувається інакше, ніж в Америці; у Західній Європі інакше, ніж у Східній.
Щодо господарських форм, шляхом яких народи входять до сучасної економіки, то вони також можуть бути різними, як різні культурні засади їх підприємницької та трудової мотивації. Кожний народ утворює адекватні йому форми ринкового господарювання (як і адекватні йому форми політичної демократії), і те, що чудово працює в одному культурному середовищі, ламається в іншому культурному середовищі або ж відштовхується ним. Вільна ринкова економіка не може принести успіх автоматично. Тривалий успіх можуть забезпечити лише адекватні ринкові, його правилам і водночас відповідні культурі народу (етносу) трудові, підприємницькі мотивації; адекватні ринковим відносинам і відповідні народній культурі форми господарського життя.
Господарський етнос, який відрізняється меркантилізмом і головним критерієм оцінок досягнень, пріоритетним зразком поведінки вважає успіх економічної діяльності, виник у Європі, точніше, у її центрі й на заході та деяких інших регіонах. Але даний тип господарської культури є нетиповим навіть для Європи, де скандинавські, південноєвропейські чи східноєвропейські країни надають перевагу іншим пріоритетам гармонії родинних та соціальних звязків, сусідству, якості життя, спадкоємності традицій тощо. Відтак в основі підприємливості може бути не лише бажання досягти економічного успіху, а й служіння ідеї, суспільству. Тому підприємливість може досягти високої інтенсивності в різних географічних регіонах, у суспільствах з різною господарською культурою.
Зі всього розмаїття показників, що використовуються для характеристики особливостей ділової культури, на розвиток підприємництва найбільше впливають:
- дистанція (зона) влади підприємця як керівника або ступінь делегування повноважень;
- ставлення до невизначеності (ризику);
- індивідуалістичний чи колективістський тип менталітету;
- маскулінність чи фемінінність культури.
Ці показники і ступінь їх вираженості для різних країн були описані Г.Гофстед у 1980р. Наприкінці 80-х початку 90-х років Д.Болайнджер доповнив одержані результати, коли провів пілотажне дослідження в Росії. Це дало можливість зіставити результати двох досліджень і визначити місце, яке посідає Росія в ряді інших країн з точки зору основних культурних цінностей та ідеалів. Оскільки в обох дослідженнях характеристики культури д