Етнокультурні особливості підприємництва

Информация - Экономика

Другие материалы по предмету Экономика

справою свідомого вибору. У некласичному випадку зародження духу капіталізму фактор виклику з боку розвинутого Заходу стає визначальним, і суспільство має змогу обирати, па яку комбінацію західних і національних цінностей слід спиратись у своїх реформах. У всякому разі, в суспільстві, яке здійснює економічну й політичну модернізацію, відбувається ринкова адаптація традиційних етичних настанов.

Універсалізм підприємницького етносу полягає не в тому, що він жорстко детермінований для будь-якого суспільства, яке обрало ринковий шлях. Етнос підприємництва передбачає свободу інтерпретації національної традиції, дає змогу наповнювати універсальні цінності (господарська ініціатива, набуття економічної незалежності, особистісна самореалізація, професіоналізм і відповідальність) власним культурним змістом. Східні суспільства, що досягли значних успіхів у процесі модернізації, запозичували не так цінності, як технології функціонування ринкового механізму західного суспільства. Такий варіант дозволяє уникнути наростання конфліктності в суспільстві й того ціннісно-нормативного вакууму, в якому тепер опинилася Україна.

Японія один з яскравих прикладів некласичного шляху модернізації. Традиційні для Японії цінності гармонії і консенсусу помякшують ринкову конкуренцію і перешкоджають розвиткові відчуженості в соціальному середовищі, що є характерним для західного суспільства. Свобода, яку так цінує європеєць або американець, для японця існує лише як психологічний стан комфортності, що виникає внаслідок почуття сталої належності до групи.

Цінності групування в господарському етносі впливають і на характер підприємництва. Якщо американець прагне до самостійності, незалежної дії, то японець максимально проявляє свої здібності в межах групи. Групове підприємництво, субєктом якого постає скоріше фірма, ніж окрема особистість, принципово відрізняє японське суспільство від західного.

Про особливості японських методів господарювання та управління підприємством написано вже багато праць, проведено чимало аналітичних досліджень із вивчення японського досвіду. Наведемо лише деякі дані, що характеризують окремі риси японського стилю підприємництва. Багато дослідників підкреслюють динамізм поведінки японських підприємців. Англійські соціологи вважають, що в японських менеджерів та підприємців яскраво проявляються гнучкість, спритність, нерішучість, відлюдкуватість. На думку американських дослідників, їм притаманний передусім потяг до авторитарності. Ця риса, як вважають вчені, зумовлена такими факторами, як ієрархічність структури японського суспільства, групова орієнтація, шанування старших тощо.

Східна Азія (перш за все маються на увазі Японія та чотири маленьких дракони Південна Корея, Тайвань, Гонконг і Сінгапур) викликала до життя новий тип, нову модель індустріального капіталізму. Зокрема, для всіх згаданих країн характерним є активне державне втручання в економічне життя: всі вони вищою мірою є керованими і були такими з самого початку відповідних процесів модернізації.

Звернемося до Японії як прикладу моделі розвитку в Східній Азії. На початку перетворень економічні процеси суворо контролювались і багато в чому планувались олігархами, що становили політичну еліту. Уряд досить швидко відійшов від безпосереднього управління підприємствами, але адміністрація не залишилася па позиціях невтручання. Протягом усього періоду Мейдзі існувало тісне співробітництво між урядовими чиновниками і представниками нового класу підприємців. Ця взаємодія спочатку скріплювалася тією обставиною, що багато осіб обох груп були самурайського походження. Пізніше загальною основою став високий освітній рівень. Існує цілий ряд виключно японських інституцій, який сприяє зміцненню стосунків між урядом і бізнесом.

Пітер Бергер звертає увагу на те, що важливий прошарок класу підприємців, який формувався в Японії на початку XX ст., становили дрібні дворяни або самураї, роззброєні в період правління Токугави. Серед істориків немає спільної думки щодо питомої ваги колишніх самураїв у повій соціальній групі. Суперечностей не викликає, однак, той факт, що новий діловий етнос сягає своїм корінням у традиційний кодекс самураїв з його відданістю справі й дисципліною, відповідно до яких відтепер визначалися вже не військово-феодальні, а капіталістично-підприємиицькі правила поведінки.

Величезне почуття обовязку перед родиною і країною, яким відзначаються японці та китайці, ґрунтується зовсім на іншій основі, ніж веберівський дух капіталізму (воно походить із специфічної групової культури рисосіяння). Але, треба думати, саме воно склало основу для відтворення національного аналогу цього духу. Мабуть, те ж саме сталося з японською феодальною честю та почуттям обовязку, які перетворюються в обовязок робітника перед фірмою, а фірми перед робітником.

М.Вебер вважав, що всі культури Азії, хоча й з різних причин (наприклад, Індія, Китай), створили цінності та світогляди, які були чужими духу модернізації (він говорив про раціоналізацію). Історія господарств Східної Азії, треба думати, спростувала уявлення Вебера щодо емпіричних наслідків того, що він називав чарівним садом азіатської релігійності. Який саме вплив здійснює релігій-но-етичний фактор на підприємницьку діяльність японців, китайців, корейців це питання вимагає окремого розг