Етнiчна культура украСЧнського народу
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Змiст
1. Поняття тАЬетнiчна культуратАЭ
2. Деякi проблеми та особливостi етногенезу украСЧнського народу
3. Культурно-iсторична своСФрiднiсть реТСiонiв УкраСЧни
1. Поняття тАЬетнiчна культуратАЭ
Кожна з iснуючих у свiтi культур краСЧн, народiв, нацiй неповторна й унiкальна, СФ невiдСФмною складовою скарбницi свiтовоСЧ культури. На повнокровний розвиток етнiчноСЧ культури впливаСФ широке коло чинникiв, таких як: iсторичний шлях народу, вiдособлення або взаСФмовплив з iншими народами; соцiальнi, економiчнi, екологiчнi умови; культурна полiтика держави i т.п. При цьому нацiональна культура повинна розглядатися як цiлiсна система, що включаСФ i фольклорно-етнографiчнi шари, i внесок в неСЧ рiзних верств населення протягом тривалого iсторичного шляху, i вплив культури iнших народiв, i досягнення вихiдцiв з краСЧни, якi проживають за СЧСЧ межами. Потрiбно особливо зазначити, що кожний народ в культурнiй сферi створюСФ своСФрiдний, властивий тiльки йому образ.
Народ (грецькою - тАЬетностАЭ) - поняття багатопланове. Частiше за все в цей термiн вкладаСФться таке значення: етнос - це iсторична спiльнiсть людей, яка склалася на певнiй територiСЧ та володiСФ стабiльними особливостями мови, культури i психiчного складу, а також усвiдомленням своСФСЧ СФдностi i вiдмiнностi вiд iнших. ОстаннСФ звичайно зафiксоване в етнонiмi (самоназвi) народу. Сформований етнос виступаСФ як соцiальний органiзм, який самовiдтворюСФться шляхом переважно етнiчно однорiдних шлюбiв i передачi новим поколiнням мови, традицiй i т.д. Для бiльш стiйкого iснування етнос прагне до створення своСФСЧ соцiально-територiальноСЧ органiзацiСЧ (держави), а етнiчнi групи, особливо в сучасних умовах, - своСЧх автономних обСФднань, закрiпленнi в законодавствi своСЧх прав.
Для внутрiшньоСЧ СФдностi етносу найважливiше значення маСФ культура, яка даСФ людям усвiдомлення своСФСЧ спiльностi. Культура, i як необхiдний компонент, i як одна з властивих етносу особливостей, забезпечуСФ його повноцiнне функцiонування. Але вiдбуваСФться i зворотний процес - конвергенцiя (зближення) етнiчних культур внаслiдок iсторичного розвитку i взаСФмодiСЧ народiв. Тому сьогоднi культуру кожного етносу характеризуСФ сукупнiсть, з одного боку, нацiонально-специфiчних, а з iншого - загальнолюдських компонентiв.
2. Деякi проблеми та особливостi етногенезу украСЧнського народу
Формування етнiчноСЧ культури нерозривно повязане з формуванням самого народу (етногенезом). Тому, розглядаючи украСЧнську культуру, не можна не зупинитися на проблемах етногенезу украСЧнцiв. НагадаСФмо основнi точки зору:
1) теорiя тАЬспоконвiчностiтАЭ - украСЧнцi iснують стiльки, скiльки взагалi iснуСФ людина сучасного типу, тобто вiд 30-40 тис. до 2-3 млн. рокiв;
2) теорiя автохтонностi (М.Грушевський), згiдно з якою етнiчну основу украСЧнцiв складало населення пiзнього палеолiту, яке проживало на територiСЧ УкраСЧни, а росiяни i бiлоруси мали свою окрему етнiчну основу i територiю проживання;
3) теорiя тАЬСФдиноСЧ колискитАЭ (яка була загальноприйнятою в СРСР у 30-80-i рр. ХХ ст.): зародження i розвиток трьох близьких словянських народiв з СФдиноСЧ древньоруськоСЧ народностi;
4) теорiя тАЬнезалежного розвитку окремих схiднословянських народiвтАЭ, тобто украСЧнцiв, росiян, бiлорусiв, яка набула поширення останнiм часом.
Сьогоднi пiдкреслюСФться, що КиСЧвська Русь була полiетнiчною, тобто багатонацiональною державою. В основному в сучаснiй лiтературi початком нацiогенезису украСЧнцiв вважаСФться перiод КиСЧвськоСЧ Русi, хоч вiн i не досяг тодi завершення. Згодом внаслiдок несприятливих iсторичних обставин цей процес був перерваний i поновився на повну силу в XV-XVII сторiччях. У цьому, iмовiрно, i полягаСФ специфiка етногенезу украСЧнцiв.
УкраСЧнський етнос остаточно сформувався на рубежi XVI-XVII ст., причому каталiзаторами цього процесу стали загроза фiзичного знищення з боку Степу (утворення Кримського ханства - васала ОсманськоСЧ iмперiСЧ), нацiональний гнiт польськоСЧ шляхти i внутрiшня зрада елiти - перехiд аристократiСЧ до католицтва i укладення церковноСЧ унiСЧ. На хвилi нацiональноСЧ боротьби росла нацiональна самосвiдомiсть. Остання виявилася на побутовому рiвнi в усвiдомленнi своСФСЧ приналежностi до тАЬруського народутАЭ, а на вищому, iдеологiчному рiвнi - у боротьбi за нацiональнi права, за православя, за створення нацiональних державних iнститутiв i атрибутiв.
Складнiсть етнiчноСЧ iсторiСЧ украСЧнцiв вiдбилася i в рiзноманiтностi самоназв (етнонiмiв), назв з боку iнших народiв, а також назв краСЧни i держави. З моменту зародження украСЧнського етносу ключовим було поняття Русь. Причому в рiзнi перiоди домiнували такi його варiанти: VI-XI ст. - Русь; з 1395 р. - Мала Русь; у XVII-XVIII ст. - Малоросiя; XIX ст. - початок ХХ ст. - УкраСЧна-Русь. Визнання назви тАЬУкраСЧнатАЭ (уперше згадане у 1187 р.) вiдбулося у XVII ст., але тодi воно спiвiснувало з iншим - тАЬМалоросiятАЭ, яке набуло широкого розповсюдження пiсля приСФднання УкраСЧни до МосковськоСЧ держави. Тiльки з початку ХХ ст. етнонiм тАЬУкраСЧнатАЭ став домiнуючим.
Слiд видiлити i таку особливiсть: спочатку Руссю, а потiм УкраСЧною називали центральну область, тобто КиСЧвську землю, а потiм звiдси найменування тАЬРусьтАЭ розповсюдилося на все схiдне словянство, а тАЬУкраСЧнатАЭ пiзнiше на все украСЧнство. Тобто назва тАЬРусьтАЭ сформувалася як спiльнословянський термiн, i саме тому Московська держава взяла його собi у назву для утвердження концепцiСЧ тАЬТретього РимутАЭ. Що стосуСФться назви тАЬУкраСЧнатАЭ, то СФ декiльк