Етапи розвитку земної кори
Информация - Геодезия и Геология
Другие материалы по предмету Геодезия и Геология
? близько 22 млн років (24-1,78). Це час інверсії режимів переходу від геосинклінальної стадії альпійського циклу до ерогенного, початок існування новітнього, або неотектонічного, етапу розвитку земної кори. У межах Середземноморського поясу оформляються найбільші на Землі гірсько-складчасті спорудження (альпіди), а на заході Тихоокеанського пояса виокремлюється система острівних дуг і глибоководних жолобів. Серед найбільш виразних тектонічних фаз штирійська (межа середнього й пізнього міоцену) та її вікові аналоги в інших районах Землі. Розвивається ерогенний магматизм у Середземноморському поясі, наземний базальтоїдний вулканізм на материкових площах Євразії та острівно-дуговий уздовж західних окраїн Тихого океану. Триває скорочення морських площ, у другій половині Н. почалися значні похолодання. Відбуваються незначні зміни у вигляді тваринного й рослинного світу, що наблизили його до сучасного.
Неотектоніка галузь геології й геотектоніки, що вивчає всі типи тектонічних рухів і динамічні процеси, що відбувалися протягом пізнього кайнозою. Термін був запропонований В. О. Обручевим (1948); положення Н. активно розроблялися М. І. Ніколаєвим (1948, 1962, 1988), С. С. Шульцем (1939, 1979), І. П. Герасимовим (1964) та ін. Процесами Н. створено обриси сучасного рельєфу, тому методи їх вивчення є специфічними. Синонімами Н. можна вважати поняття "новітнятектоніка", "живатектоніка".
Неповнота літопису (палеонтологічного, геологічного) поняття, введене Ч. Дарвіним (1859) для пояснення неповних відомостей про розвиток організмів минулого, відсутності у викопному стані певних, відомих науці проміжних їхніх форм або груп. Біологічні розрахунки свідчать про те, що за всю історію Землі мало існувати 1,5 млрд видів, а сучасна палеонтологія нараховує лише 150 тисяч. Причиною Н. л. може бути неможливість збереження значної їх частини (несприятливі умови поховання або наступне знищення процесами денудації), недостатня їх вивченість (можливі подальші знахідки) тощо. Згодом це положення було сформульоване як самостійний принцип палеонтології, стратиграфії і навіть історичної геології, що пояснює неможливість спостережень у конкретних розрізах або глобальному розвитку відбитків окремих або навіть багатьох загальних подій і документів, згодом знищених, а також поки що не знайдених. Відповідно можна розрізняти неповноту збереження і вивченості. У палеонтології й геології Н. л. трактується іноді як результат стрибкоподібного розвитку певних явищ, геологічних процесів, органічного світу і навіть еволюції в цілому.
Нова глобальна тектоніка (НГТ) гіпотеза, теорія, концепція, парадигма або велика система поглядів, відповідно до яких літосфера Землі розбита на незначну кількість плит, у процесі взаємодії яких відбуваються найбільш важливі події геологічної історії. Літосферні плити переміщаються астеносферою переважно в горизонтальному напрямку. Поблизу серединноокеанічних хребтів відбувається нарощування океанічної кори за рахунок надходження речовини з надр; у зонах глибоководних жолобів відбувається підсув океанічної земної кори під материкову, яка поглинається мантією. В остаточній формі гіпотеза НГТ була запропонована американськими геологами Р. Дітцем і Г. Хессом (1961-1962) і після значного опору наразі приймається значною більшістю дослідників; у її розробці брали участь також фізики, математики, геофізики, геодинаміки. Ле Пішон (1968) показав, що тектоніка літосферних плит забезпечує отримання узгодженої кінематичної картини в глобальному масштабі. її основними перевагами слід вважати можливість використання кількісних підрахунків, давати пояснення багатьом тектонічним та історико-геологічним подіям (наприклад, одночасному існуванню геосинклінальних і орогенних режимів), пропонувати нову схему розвитку геотектонічних циклів. НГТ може розглядатися як подальший розвиток уявлень А. Вегенера (1912), через що іноді її називають неомобілізмом. Окремі положення НГТ потребують доопрацювання. Існує низка гіпотез, які можна розглядати як альтернативні їй (розшарування, геоблоки, пульсація Землі).. У цілому НГТ трактується як революція в геології. Синоніми: тектоніка літосферних плит, плейттектоніка.
Ордовик, ордовикська система, О. період (за назвою давнього кельтського племені, що населяло Британські о-ви) друга знизу система палеозою. Виділена Р. Мурчісоном (1835), назва запропонована Ч. Лапвортом (1879). Як самостійна система була виокремлена в 1960 р. Поділяється на три відділи, але межі між ними проводяться по-різному. Віковий інтервал 504-438 млн років, тривалість 66 млн років. Перша половина О. п. характеризується розростанням морських площ, а друга їх скороченням (у звязку з таконським орогенезом); тоді ж відоме невелике за площею зледеніння. У межах Атлантичного й Урало-Монгольського поясів (Казахстан, Тянь-Шань) широко виявлено вулканічну діяльність. У тваринному світі найбільшого розвитку набули брахіоподи, трилобіти, головоногі молюски, граптоліти, а наприкінці періоду корали. Зявляються перші представники хребетних, імовірно, примітивні вищі рослини.
Палеоген, палеогенова система, П. період перша знизу система кайнозою. Назва була запропонована К. Ф. Науманном (1866) за розрізами Центральної Франції. Його відділи мають власні назви палеоцен, еоцен, олігоцен. Загальноприйнятого ярусного поділу П. с. немає. Існують дві основні шкали її ярусів Західної Європи та Кримсько-Кавказької області. Тривалість 11. п. становить 41 млн років (66-25). Це час завершення геосинклінальн