Економічний розвиток України на початку 20 століття
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
Реферат
Економічний розвиток України на початку XX ст.
План
1. Розвиток промисловості України на початку XX ст.
2. Становище сільського господарства на початку XX ст.
Висновки
Список літератури
1. Розвиток промисловості України на початку XX ст.
На рубежі XIX і XX ст. для України було характерно завершення промислового перевороту і складання великих промислових центрів: Донецького вугільного, Криворізького залізорудного, Нікопольського марганцевого, південно-Західний цукровобуряковий район).
Українська економіка розвивалася як складова загальноросійської економіки. За своїм економічним потенціалом Україна посідала друге місце в промисловому виробництві Російської імперії. Саме тут було сконцентровано 20 % промислових підприємств імперії. На території України у 1913 рр. вироблялося 72% руди, 69% чавуну, сталі 58 %, паровозів 40%, 20% машинобудування і металообробки.
Тому, як і Російська імперія, Україна у 1900-1903 рр. пережила економічну кризу, а 1904 1908 рр. депресію, і лише 1909 1913 рр. почалося промислове піднесення.
Завдяки своєму географічному положенню та природним багатствам Україна на початку століття була одним із найрозвиненіших у промисловому відношенні регіонів. Тут склалися такі великі промислові центри, як Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний і Нікопольський марганцевий басейни та Південно-Західний цукробуряковий район. Промисловий розвиток України в цей період визначався зростанням великого капіталу, який все глибше проникав у всі галузі економіки. Це основні сировинні галузі, що визначали економічне становище України.
Формування потужних промислових регіонів засвідчує і той факт, що в окремих районах України розвиток продуктивних сил взагалі відбувався набагато швидше, ніж в обтяженому пережитками капіталізму центрі Росії. Це передусім стосувалося гірничої, металургійної, камяновугільної і цукрової промисловості.
Проте, незважаючи на випереджальний розвиток цих галузей, стан економіки України характеризувався нерівномірністю в регіональному масштабі. Особливо це помітно, якщо розглянути показники східних, південних і західних регіонів. Зокрема, на Лівобережжі найзначнішою мірою збереглися залишки кріпосництва. Найвищим рівнем розвитку капіталістичних відносин характеризувався Південь України. З одного боку, потужний індустріальний розвиток Сходу та Півдня, а з іншого однобічний калікуватий стан західного регіону.
Характеристики промислового розвитку України порівняно з центральними регіонами Росії, зокрема статистичні дані загального обсягу продукції її господарства, свідчать про те, що вона піднялася на вищий щабель.
Загальна характеристика стану промисловості України в перші роки XX ст. буде однобічною, якщо не зясувати її місце в промисловому потенціалі Російської імперії, а воно визначалося такими показниками. У камяновугільній промисловості в 1896 р. всього по Росії (Росія, Польща, Україна) видобуток вугілля становив 572,5 млн пудів, у 1902 р. 1 005 240, у 1906 р. 1 326 454 млн пудів. Окремо Україна видобувала у 1896 р. 311 736 млн пудів вугілля, у 1902 707 141, у 1906 1 060 530 млн пудів. Отже, у 1906 р. частка Донбасу в усьому видобутку камяного вугілля Росії становила 73 відсотки. У 1913 р. темпи видачі на-гора камяного вугілля зросли до 1,5 млрд пудів, що становило 78 відсотків усього видобутку.
Аналогічні показники були також в інших найважливіших галузях промисловості. У 1913 р. Україна виробляла від загального виробництва Російської імперії: залізної руди 72,3 відсотка, сталі 58, чавуну 69, прокату 57, сільськогосподарських машин 50, паровозів 40 відсотків.
Україна була потужним загальноросійським виробником цукру. У перші десятиліття століття її заводи виробляли 81 відсоток виробництва цукру в Російській імперії. У 1913 р. вона виробила 1018 млн пудів цукру, тоді як Росія в цілому тільки 0,7 млн пудів.
Певні особливості промислового розвитку склалися в Західній Україні, землі якої входили до Австро-Угорщини. Тут переважали видобувні та переробні галузі. Західноукраїнські землі залишалися одним із основних постачальників лісу до європейських країн. Особливо високими темпами розвивались тут деревопереробна, лісопильна, паперова галузі промисловості, видобуток і переробка нафти. У 1913 р. на Дрогобицьких нафтопромислах було видобуто 1,1 млн т нафти. Проте загальний рівень економічного розвитку цього регіону був невисоким. Він залишався відносно відсталим аграрно-промисловим регіоном.
Україна як регіон імперії на початку століття стала головною ареною підприємницької діяльності іноземного капіталу. Тут створюються спільні акціонерні товариства, які вкладають свої капітали у видобувну промисловість і переробку сировини. Так, промисловий розвиток Донецько-Криворізького басейну нерозривно повязаний з іноземним капіталом. Зокрема, у чорній металургії Півдня перед першою світовою війною діяло 18 акціонерних товариств. Капітал 12 з них повністю належав іноземцям, а інших був змішаним. Частка російського капіталу в цих товариствах постійно зростала.
На початку 1914 р. шість змішаних товариств, де переважав російський капітал, контролювали вже 52,5 відсотка основного капіталу чорної металургії. У вугільній промисловості також відбулося зростання частки неакціонованого капіталу: у 1912 р. в заг?/p>