Економічний розвиток України на початку 20 століття
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
°льному видобутку вугілля вона становила 26 відсотків.
Активну участь у фінансуванні вугільної промисловості брали російські банки. На 1912 р. російський капітал контролював майже 80 відсотків видобутку антрациту. Усе-таки провідна роль іноземного капіталу в розвитку гірничозаводської промисловості Півдня безперечна. Іноземні інвестиції прискорювали темпи видобутку камяного вугілля та залізної руди. Особливо високими вони були в металургійній промисловості. Ступінь концентрації виробництва тут був значно вищим, ніж в інших регіонах країни.
За рівнем концентрації промислового виробництва Україна на початку XX ст. займала одне із провідних місць у світі. Найвища концентрація промислового виробництва зосереджувалась у великих промислових центрах Східної України та містах Півдня Катеринославі, Луганську, Харкові, Миколаєві, Одесі.
Чисельність великих підприємств, на яких працювало 1000 і більше осіб, невпинно зростала. З 1879 по 1890 р. вона зросла на 25, з 1890 по 1902 р. на 141,5 відсотка. Чисельність середніх підприємств (500999 робітників) відповідно в ці роки зросла на 10 і 97,2 відсотка, а дрібних (100499 робітників) збільшилась на 15,5 і 54,3 відсотка.
Внаслідок концентрації промисловості утворюються великі монопольні обєднання, які в першому десятилітті XX ст. займали панівне становище в економіці України. Нагадаємо, що монополія це обєднання підприємств однієї галузі з метою ведення конкурентної боротьби з іншими монополістичними обєднаннями. В Україні обєднання підприємств почали виникати ще наприкінці XIX ст. У 1887 р. у Києві утворилося обєднання цукрозаводчиків. У 1902 р. підприємці створили синдикат Продамет товариство для реалізації виробів металургійних заводів, ядром якого були підприємства Півдня Росії. Продамет давав 75 відсотків листового заліза Росії. Також діяли синдикати Турбопродаж, Продвагон. 60 відсотків видобутку камяного вугілля Донбасу контролював синдикат Продвугілля, що був організований у 1904 р.
Водночас з промисловими виникали великі банківські обєднання.
Відбувався процес зрощування промислового капіталу з банківським, народжувався та міцнів фінансовий капітал. Зрощування банківського та промислового капіталу утворювало фінансову олігархію.
На підставі зрощення фінансового та промислового капіталу створювалися банківські обєднання, які фінансували будівництво промислових підприємств, виробництво продукції та її реалізацію. Створювався замкнений цикл діяльності окремої галузі. Зокрема, цукрову промисловість України фінансували Російський торгово-промисловий і Азовсько-Донецький банки; з експортом хліба повязана діяльність Російського для зовнішньої торгівлі, Азовсько-Донецького й Обєднаного банків; вугільну промисловість фінансували Азовсько-Донецький, Російсько-Азіатський і Міжнародний банки; суднобудування в Миколаєві Міжнародний і Російсько-Азіатський банки. Магнати капіталу, серед яких були й українські фінансисти Харитоненки.
2. Становище сільського господарства на початку XX ст.
В єдиному економічному просторі України водночас із промисловим розвитком спостерігалися зрушення в сільськогосподарському виробництві. Однак економічні процеси характеризувалися певними особливостями, специфікою форм і методів господарської діяльності.
Характеристика аграрного сектору:
1) збереження поміщицьких господарств. В Україні на початку XX ст. налічувалося понад 32 тис. поміщицьких господарств, частина з яких перейшли на капіталістичні рейки завдяки застосуванню вільнонайманої праці, новітньої техніки й передових технологій. А решта змушені були продавати свої землі. Так, з 80-х рр. по 1905 р. дворяни Півдня України продали майже половину своїх володінь. Попри кризу поміщицького господарства саме вони разом з господарствами заможних селян давали основну частину зерна. Такі власники, як Харитоненко, Терещенко, Кочубей, створили у своїх маєтках сільськогосподарські комплекси, до яких входили машинобудівні та переробні заводи.
2) важке становище селянських господарств ( 44% селянських господарств були бідними й володіли не більше 5 десятин)
3) майнова диференціація селянства ( відсоток безземельних і малоземельних селян в Україні сягнув 80 %.
4) посилення експлуатації народних мас - селянин сплачував викупні платежі, численні податки, виконував натуральні повинності. Існувала на селі так звана кругова порука, за якою за несплату боргу одного селянина відповідала вся громада. Без згоди громади селяни не мали право піти на заробітки. Серед селян побутувала традиція брати землю на 1-2 роки, тому що була неспроможна оплатити більший термін. Все це вело до зростання соціальної напруженості на селі.
5) відбувається створення колективних господарств (кооперацій) у формі артілей, кас, крамниць з метою захисту середнього селянства від розорення. Але кооперативний рух у Наддніпрянщині, на відміну від Західної України, був недостатньо поширений. Це було наслідком політики царського уряду, який забороняв діяльність кооперативів. Він бачив у них організації, навколо яких гуртувалися національні сили України. Ватажки кооперативного руху перебували під постійним наглядом поліції. Існуючі артілі закривалися, нові практично не відкривалися.
6) загострення проблеми аграрного перенаселення. Понад 50% селян України були незаможними. В пошуках джерел існування вони відправлялися в міста або взагал?/p>