Економічний потенціал Індії
Информация - География
Другие материалы по предмету География
?ами (доктрина Гужрала) завдяки побудові міцних стосунків з країнами Південно-Східної Азії ("Огляд Східної Політики"), країнами Середньої Азії та з країнами Персидської затоки (вони розглядають ці зони як частину "розширеного сусідства Індії") і створенню більш близьких звязків з Японією38. У стосунках з цими країнами Індія робила пріоритетними економічні проблеми. Поглиблення економічних відношень і побудова партнерських стосунків з даними країнами є особливостями нової регіональної політики Індії.
Прояв нової зовнішньої політики Індії сприяв її значному залученню до Південноазіатської Асоціації Регіональної Співпраці (ПААРС), направленої на побудову більш близьких економічних стосунків з державами - членами асоціації. Уряд Індії також наполегливо підтримував ідею щодо створення торговельного привілейованого (пільгового) регіону за допомогою членів ПААРС (Південноазіатський Пільговий Торговий Регіон, ПАПТР), який почав діяльність в 3 995 році і згодом став зоною вільної торгівлі (Південноазіатська Зона Вільної Торгівлі, ПАЗВТ). Збільшеній обсягу міжрегіональної торгівлі було також метою форуму, створеного в 1997 році для таких 5 країн: Бангладеш, Індія, Мянма, Шрі-Ланка і Таїланд. Його назвали БІМШТ-ЕС (Бангладеш, Індія, Мянма, Шрі-Ланка, Таїланд- Економічне Співробітництво). Більш того, на думку багатьох аналітиків Індії, БІМШТ-ЕС існує як "міст між Індією і АСЕАН і підсилює положення Індії V східній частині Індійського океану
Проте з середини 1990-х Індія сконцентрувалася на співпраці з АСЕАН, групою, що складається з 10 країн Південно-Східної Азії40. Угода була підписана в Балі в 2003 році. Вона отримала назву Основи Угоди всебічної Економічної Співпраці Індії і країн АСЕАН та установлює зону вільної торгівлі між Індією та країнами АСЕАН (Бруней, Індонезія, Малазія, Сінгапур і Таїланд збираються приєднатися до кінця 2011 року, країни, які залишилися, - до кінця 2016 року). Індія була також запрошена взяти участь у першому саміті Східної Азії, де окрім країн АСЕАН+3 (АСЕАН, Китай, Японія, Південна Корея) брали участь Австралія і Нова Зеландія. Саміт, який проводився в Куала-Лумпурі в грудні 2005 року, показав, що Індія має намір бути активним учасником процесів інтеграції в Східній Азії. Вона прагне стати однією з провідних сил нещодавно заснованої спільноти разом з країнами АСЕАН+3 .
Економічний фактор також мав важливе значення в стосунках з Китаєм. Б.М. Джайн пише, що Індія та Китай у своїх стосунках керуватимуться взаємними економічними інтересами . Під час китайсько-індійського саміту у квітні 2005 року було підписано більше десятка торгових угод. Обидві країни підкреслили, що їх мета полягає в збільшенні торгового обміну до 20 мільярдів доларів США до 2008 року. Щоб досягти цього, була збільшена кількість рейсів між двома країнами і введені нові механізми для економічної співпраці (наприклад, Механізм Фінансового Діалогу). Крім того, ці дві сторони обговорювали проблеми енергетичної безпеки й створення зони вільної торгівлі між Індією та Китаєм. (Спільне оголошення Республіки Індія і Народної Республіки Китай) .
Варто також відзначити, що економічні питання з 1990-х років були предметом індійсько-американських стосунків. Сполучені Штати Америки підтримували економічні реформи, які проводилися урядом Нарасимо Рао в 1991 році. У 2005 році, протягом саміту, США та Індія зробили спільну заяву, в якій закликали до близького діалогу та співпраці у сфері економіки, енергетичної безпеки, науки, технологій, а також боротьби з ВІЛ. У 2006 році як частина офіційного економічного діалогу проводилися зустрічі стосовно торгової політики, фінансів, економіки й навколишнього середовища. Щоб довести все більш тісні економічні стосунки, необхідно тільки порівняти обсяг торгівлі між цими двома країнами, який збільшився з 4 мільярдів доларів США в 1986 році до 32 мільярдів в 2006 році. США стали самим значним партнером Індії з експорту (17,4%) і вагомим джерелом імпорту (приблизно 6%). Обсяг прямих іноземних інвестицій збільшився з 372 мільйонів доларів США у 1990 році до більш ніж 8,5 мільярдів доларів у 2005 році. У 2006 році прямі інвестиції США складали близько 1/3 (4 мільярда доларів США) від загальної кількості прямих іноземних інвестицій в Індії. Під час саміту США та Індії керівники обох країн підписали угоду з метою подвоєння торговельного обміну протягом трьох років, а також збільшення інвестицій44.
Глобалізація економічних процесів і лібералізація також вплинули на розвиток стратегії Індії відносно країн Півдня. Головна мета нової політики Індії в Африці і Латинській Америці полягає в установленні й зміцненні більш близьких торговельних стосунків між Індією та країнами цих регіонів. Ця мета була втілена в нових рекомендаціях політики Індії стосовно Африки, які мали назву „Центр інтересів - Африка", і новій стратегії стосовно Латинської Америки (Сфера інтересів - Латиноамериканські країни). У обох стратегіях економічні питання розглядаються як пріоритетні45. Зміцнення економічних і торговельних звязків, більш близькі політичні й культурні відносини, більш інтенсивна співпраця з африканськими й латиноамериканськими установами - ключові питання зовнішньої політики Індії у цих регіонах світу сьогодні .
Індія й інші країни Півдня висловили думку, що соціально-економічні проблеми їхніх регіонів не можна оцінювати й аналізувати тільки з погляду внутрішніх чинників, що заперечує так званій Вашингтонській угоді. Вони вважають, що швидкий процес лібералізації