Економічний потенціал Індії
Информация - География
Другие материалы по предмету География
соціальних показників. В абсолютних числах результати значні, але порівняно з іншими очолюючими державами, прагнучими такого статусу, з реальними і потенційними конкурентами результати незадовільні. Проте слід було б підкреслити, що потенціал робочої сили в Індії величезний - 602 мільйони чоловік. Середній щорічний приріст робочої сили складав більш ніж 2% на початку 21-го сторіччя з рівнем безробіття приблизно 5%. У звязку з цим не треба забувати, що Індія має другий за розміром (після Китаю) ринок вакансій в світі, вона також сприяє розповсюдженню англійської мови. Зважаючи на демографічні чинники (наприклад, процес старіння тут не прогресує з такою швидкістю, як в країнах ЄС; постійне збільшення населення в працездатному віці прогнозують на 25 років уперед), передбачається, що рівень життя в Індії збільшуватиметься поволі, але стабільно.
Більшість індійських і західних дослідників погоджуються, що для того, щоб Індія переглянула своє відношення до світового устрою, їй необхідно подолати соціально-економічні обмеження. Оптимістична перспектива майбутнього не може приховати той факт, що для найбідніших груп індійського суспільства мало що змінилося. Незважаючи на економічні реформи, початок 21-го сторіччя для Індії все ще відзначається бідністю, голодом і неписьменністю. Влада Індії не доклала достатньо зусиль, щоб гарантувати всім дітям доступ до початкової освіти. Порівняно з іншими країнами східної Азії, такими, як Південна Корея і Сінгапур, Індія відстає в розвитку людського капіталу. Т.С. Шафер також вказує, що зростаюча кількість людей, заражених ВІЛ, - проблема, яка заслуговує на більшу увагу. Згідно з даними індійського уряду, кількість таких людей в 2000 році сягнула 4 мільйонів. Проте багато експертів вважає, що ця цифра недооцінена, вони передбачають, що до 2010 року в Індії будуть заражені ВІЛ 100 мільйонів мешканців34.
Серед економічних труднощів потрібно також звернути увагу на проблеми, повязані з інфраструктурою, особливо з дорогами, енергосистемами, портами і телекомунікаціями. Незважаючи на економічну лібералізацію, Індія все ще поступається Китаю щодо прямих іноземних інвестицій та експорту. Індія досі не обєднана з глобальною торговельною системою. Інші слабкі місця економіки країни: бюрократія, неефективний збір податків, а також політика місцевої, державної і центральної влади при наданні субсидій. Субсидування постачання води, електрики, їжі, добрива, пального для фермерів сприяло бюджетному дефіцитові на національному і регіональному рівнях. Слід також памятати, що економічне зростання Індії -- одна з найсильніших рис країни, проте останніми роками через дії держави воно було досить непропорційним. Наприклад, в 1990-х роках середнє зростання валового внутрішнього продукту в Гуджараті досягло 8%, тоді як в Біхарі тільки 2,7. Дослідники одностайно стверджують: щоби вирішити проблеми 21-го сторіччя й грати вагомішу роль в міжнародних економічних відносинах, Індія повинна почати друге покоління економічних реформ. Вони мають охопити наступні сфери: сільське господарство, державні підприємства та їх приватизацію, регулювання торгівлі, охорону праці і скорочення субсидій. Всупереч деклараціям, проголошеним урядами, які швидко змінювали один одного, ці реформи так і не вступили в дію. Це спричиняється декількома чинниками. По-перше, організації, такі, як профспілки, фермерські лобі, й бюрократи намагаються зберегти існуюче становище. По-друге, меншість урядів у 1990-ті роки, так само, як і пізніші уряди, засновані на коаліції більш ніж 12 партій, були дуже слабкими, щоб провести радикальні ліберальні економічні реформи. Це відбулося через опозиції дрібніших партій коаліції або тому, що уряд був недостатньо сильним, щоб дістати схвалення реформ в парламенті.
Вищезгадані чинники перешкоджають економічному розвиткові Індії і послаблюють її міжнародний економічний стан. Згідно звіту, опублікованому у вересні 2001 року Глобальним Інститутом Маккензі, щоб досягти 10%-ого зростання валового внутрішнього продукту, Індія повинна обмежити субсидії, реформувати своє трудове законодавство і внести зміни до правил торговельної політики3". Звіт, написаний Світовим Економічним Форумом щодо конкурентоспроможності економіки країн всього світу (Шкала індексу глобальної конкурентоспроможності) в 2007-2008 роках, показує, що, хоча Індія поліпшила своє місце й отримала похвалу за інновації та впровадження нових технологій, країна зайняла 43-е місце в групі зі 125 країн .
Розвиток міжнародної стратегії та економічного фактора Індії
Внутрішні чинники, економічні реформи, лібералізація і глобалізація значно вплинули на розвиток міжнародної стратегії Індії. По-перше, відбувався процес економізації зовнішньої політики Індії. Економічні питання стали ключовими темами у співпраці з країнами-сусідами, пануючими державами, так само й з країнами Півдня. Риторика й ідеологія замінилися прагматизмом. Новий підхід до міжнародної стратегії став помітним як на регіональному, так і на глобальному рівнях. На обох рівнях економічний стан мав значний вплив на зовнішню політику Індії.
На регіональному рівні політичні діячі Індії усвідомлювали, що домінування їхньої країни у Південноазіатському субреґіоні і Азійсько-тихоокеанському регіоні не може бути заснованим на військовій силі. Діяльність Індії в цій сфері у 2005 році була продовженням політики, яка проводилася з початку 1990-х років та полягала в зміцненні стосунків з прямими сусі?/p>