Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
виду політики і надають перевагу теоретики неолібералізму. І саме ця політика, яку проводив в післявоєнній Німеччині Л.Ерхард (18971977 рр.), привела до так званого економічного дива Німеччини.
Після другої світової війни економіка країни була повністю розвалена і характеризувалась глибокими диспропорціями та дефіцитністю. Взявши курс на відновлення системи ринкового господарства, свободи підприємництва і свободи ціноутворення, провівши ефективну грошову реформу, стимулюючу податкову політику, бюджетну політику та відновивши діяльність банківської системи, Л.Ерхард сприяв перетворенню Німеччини в одну з країн, що динамічно розвиваються сьогодні.
Поряд з відновленням дії ринкового механізму держава створила схему соціального захисту населення. Була введена ціла низка соціальних допомог, державне регулювання заробітної плати та інших трудових відносин, була створена система участі робітників у прибутках, система, яка через податки та державний бюджет перерозподіляє значну частину національного доходу країни на користь бідної частини населення. Антимонопольна політика держави була спрямована на підтримання та розвиток конкуренції. Ось чому ця система отримала назву системи соціального ринкового господарства.
3. Неокласичний синтез: П.Самуельсон, Дж. Хікс, В. Леонтьєв. Неокласичні теорії економічного зростання
Неокласичний синтез це напрям економічної думки, представники якого намагаються поєднати найголовніші ідеї різних напрямків економічної думки в єдину економічну теорію.
Найбільш відомими представниками цього напряму є П.Самуельсон (народився в 1915р.), Дж. Хікс (19041989 рр.) та американський економіст російського походження В. Леонтьєв (народився 1916р.).
П.Самуельсон автор одного з найвідоміших та популярніших підручників Економікс, у якому він досить вдало поєднує сучасний економічний аналіз з принципами класичної економіки, школи маржиналізму, теорії досконалої та недосконалої конкуренції, ідеями кейнсіанства та монетаризму. Самуельсон намагається конкретизувати економічний аналіз, наблизити його до практики. Саме П. Самуельсон привів сучасну економічну теорію в струнку систему і вибудував її чітку послідовність.
В. Леонтьєв увійшов в історію економічної науки як автор методу, що отримав назву витрати випуск. Леонтьєв мав на меті проаналізувати систему взаємозалежностей в економіці як єдине ціле. Він розробив таблицю, в якій показав залежність між витратами на виробництво та обсягом випуску продукції. Теоретична модель витрати випуск стала базою для побудови багатогалузевої моделі економіки США. Розробка динамічних моделей міжгалузевого балансу використовувалась для аналізу наслідків різних варіантів економічної політики.
В центрі уваги Дж. Хікса була проблема економічної рівноваги. У роботі Вартість та капітал (1939р.) Хікс аналізує умови рівноваги на товарному та грошовому ринках. Як інструменти для аналізу була запропонована модель, на основі якої Хікс показав, що зміни на ринку товарів викликають певні зрушення на ринку грошей і навпаки. Рівновага на обох ринках визначається одночасно нормою процента і рівнем доходів. При побудові графіка точка, де криві перехрещуються, ілюструє роботу кейнсіанської моделі.
Розглядаючи реакцію споживачів на зміну ринкових параметрів, Хікс відмовляється від теорії граничної корисності. Замість поняття спадної граничної корисності він пропонує ввести принцип спадної граничної норми заміщення.
Дж. Хікс автор понад двадцяти робіт з економіки, які мають складний теоретичний характер. Вивчення цих робіт примушувало плакати не одне покоління студентів. Дуже добрий математик, Хікс ввів в економічний аналіз математичний апарат, що дозволило йому з математичною точністю викладати свою точку зору з дуже багатьох дискусійних економічних проблем.
На сьогодні неокласичний синтез відіграє дуже важливу роль у викладанні економічної теорії і, насамперед, курсів мікро та макроекономіки.
Неокласичні теорії економічного зростання. Теорії економічного зростання повязані з пошуком шляхів і факторів, які впливають на прискорення темпів економічного розвитку, на отримання максимальних результатів виробництва при найменших витратах. Найбільшу увагу цим проблемам приділили такі економісти, як Б.Дуглас, Р.Солоу, Дж. Мід, Е.Домарт, Р.Харрод, Е. Денісон, математик Х.Кобб.
Так, Б.Дуглас і Х.Кобб показали, що факторами виробництва виступають капітальні та трудові ресурси. Звідси результати виробницва (Q) виступають як функція від затрат капіталу (К) та праці (L)
Q=f (К, L) або Q = f/(АКа, L1-a).
Ця функція має назву функції Кобба-Дугласа. При цьому обсяги виробництва будуть тим більші, чим буде більшим:
рівень технічного розвитку капіталу;
рівень фондоозброєності праці;
рівень кваліфікації та професіоналізму робітників.
Автори моделі Кобба-Дугласа взяли період у 24 роки в історії США (18991922 рр.) і показали, що за цей час обсяг виробництва в США збільшився на 140%, при цьому 25% зростання відбулось за рахунок капіталу, а 75% зростання за рахунок праці.
Досліджуючи долю кожного фактора в збільшенні економічних показників у сучасних умовах, слід зазначити, що якщо всі фактори взяти за 100%, то доля трудового ресурсу забезпечує 15% приросту виробництва, доля капітального ресурсу 85% приросту.
Звичайно, найважливішим фактором розвитку капітального ?/p>