Дослідження дії темпераменту на індивідуальні особливості реакції шахтарів на стресові ситуації
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
? дисоциативнх розладів у потерпілих використовувалася шкала дисоціації.
При вивченні потерпілих від стресів на шахті через 2 1 роки після стресу за допомогою шкали дисоціації, наголошувалися дані, представлені на Рис. 3.8.
Так на питання № 2 слухаючи когось, раптом усвідомлюють, що не чули всього або частини того, що було сказане 27 2,3% відповіли позитивно; питання № 10 їх звинувачували в брехні, а ним здавалося, що вони говорять правду - 14 2%; питання № 14 іноді переживають якусь подію (або ситуацію) з свого минулого так, як ніби воно знову відбувається з ними в даний час - 35 7%; питання № 17 їх настільки поглинає зміст кінофільму, або телепередачі, що вони вже не помічають нічого, що відбувається навкруги них - 13 1%; питання № 18 фантазія або мрія здається ним реальністю - 14 1%; питання № 19 іноді вони не помічають фізичного болю - 13 2,8%; питання № 20 іноді вони сидять, втупившися в простір, ні про що при цьому не думаючи і не помічаючи часу - 21 3%; питання № 24 іноді вони раптом не можуть пригадати, чи дійсно вони зробили щось або тільки подумали про те, що це потрібно зробити - 20 1,2%; питання № 26 іноді знаходять власні записи, замітки або малюнки, про які не памятають, щоб вони їх робили - 18 1,3%.
Рис. 3.8 - Діссоциатівні розлади у шахтарів, потерпілих в результаті стресів, що відбулася за 2 1 роки до стресу
По горизонталі серія питань шкали дисоціації. По вертикалі відсоток позитивних відповідей.
При цьому позитивні відповіді на питання № 2; № 24 і № 26 можуть свідчити не тільки про дисоціацію, але і про астенію пацієнта (розлади концентрації уваги), а відповіді на питання № 14 і № 20 можна інтерпретувати як фіксацію на психотравмуючих подіях.
При дослідженні шахтарів 4,5 1,5 роки після стресів наголошувався дещо інший відсоток позитивних відповідей (Рис. 3.9).
Як видно з Рис. 3.16 у значно більшої кількості потерпілих наголошуються позитивні відповіді на питання: № 2 31 3,1%; № 10 27 1,8%; № 17 31 2,3%; № 18 22 2,5%; № 19 34 3,0%; № 20 25 2,3%; № 24 29 1,1%; № 26 27 2,5%, вказуючи на їх дисоциативність.
Рис. 3.9 - Діссоциатівні розлади у шахтарів (4,5 1,5 років після стресу)
По вертикалі відсоток позитивних відповідей. По горизонталі серія питань шкали дисоціації.
Окрім вищезгаданих розладів, у потерпілих даної групи згідно їх відповідям наголошувалася амнезія під час поїздок в транспорті (відповідь на 1 питання - 31 2,1%), амнезія моменту одягання (відповідь на питання № 4 27 2,0%), амнезія покупок речей (відповідь на питання № 5 37 2,5%, амнезія важливих подій з свого життя (відповідь на питання № 9 33 3,1%), деколи потерпілі переживали почуття нереальності у міру збільшення терміну давності стресу (відповідь на питання № 12 31 3,6%), їх настільки поглинав зміст кінофільму або телепередачі, що вони вже не помічали нічого, що відбувалося навкруги них (питання № 17 41 3,4%), фантазія або мрія здавалася ним реальністю (питання № 18 36 2,3%).
Отже, аналіз результатів дослідження шахтарів за допомогою шкали дисоціації показав, що дисоциативна амнезія і зануреня в свою уяву у потерпілих, достовірно вище через 4,5 1,5 років після стресу, ніж через 2 1 роки.
Як показало дослідження, у потерпілих через 8 2 років після стресів, продовжував збільшуватися відсоток позитивних відповідей, що свідчать про наростання дисоціації.
Рис. 3.10 - Діссоциатівні розлади у шахтарів (8 2 років після стресу)
Як видно з Рис. 3.10, позитивно на питання, що відносяться до виявлення амнезії, відповіли 75%, а на питання, що стосуються зануреної в уяву 64% шахтарів, що придбали стрес за 8 2 років до дослідження.
Висновки, отримані за допомогою шкали дисоціації підтверджувалися спостереженням. З часом у все більшого відсотка хворих, а саме у 37% що перенесли стрес за 2 1 рік до дослідження, у 51% - що перенесли стрес за 4,5 1,5 роки до дослідження, у 72% - що перенесли стрес за 8 2 роки до дослідження, наголошувалася зміна відношення до подій супутніх і сприяючим стресам, а також до власної ролі в цих подіях. Потерпілі починали вважати себе головним, а деколи і єдиними потерпілими, а також несправедливо соціально обділеними особами. Їх долі на думку самих потерпілих були трагічними, а їх діяльність під час стресу героїчної. Наростала настирливість і навязливість потерпілих. Дані особи ставали все більш эгоцентричними. Вони переконувалися в своїй винятковості, їх власні проблеми починали домінувати не тільки над суспільними проблемами, але і над інтересами сімї. Вони все більше переконувалися, що не тільки сторонні, але і рідні не розуміють їх, оскільки не випробували тих жахів, з якими потерпілим довелося боротися. Поступово з їх вини розривалися не тільки дружні, але і сімейні узи. У них втрачався інтерес до потреб інших людей, власне я займало дуже велике місце в їх свідомості. Виникали раніше невластиві їм образи і незадоволеність оточуючими. Вони постійно нагадували всім про свої страждання, прагнули привернути до себе увагу всілякими захворюваннями, у тому числі припадками, гіпервентиляційним диханням, гіперкінезами і ін. Потерпілі з будь-якого приводу підкреслювали винятковість своєї біографії. Потерпілі часто порівнювали свої проблеми з проблемами інших людей, і зміцнювалися в думці про те, що доля обділила їх. Витоки своїх знегод вони шукали в соціальній сфері. Весь світ представлявся їх боржником. В 83%