Договір банківського кредиту
Курсовой проект - Банковское дело
Другие курсовые по предмету Банковское дело
елю як його боргового зобовязання виплатити вартість покупки у певний строк.
Державна форма кредиту виникає у тому випадку, якщо держава в якості кредитора надає кредит різним субєктам. Державний кредит слід відрізняти від державного займу, де держава виступає в якості позичальника. Державна форма кредиту, у порівнянні з іншими формами, має обмежене застосування, частіше надається через банки, а також у сфері міжнародних економічних відносин.
При міжнародній формі кредиту склад учасників кредитної угоди не змінюється, у кредитні відносини вступають ті ж самі субєкти банки, підприємства, держава, населення, однак відмінною рисою даної форми є приналежність одного з субєктів до іншої країни, тобто одна із сторін іноземний субєкт.
Цивільна форма кредиту заснована на участі в кредитній угоді в якості кредитора окремих громадян, приватних осіб. Таку угоду часто називають приватною формою кредиту. Цивільна форма кредиту може носити як грошовий, так і товарний характер, застосовується у взаємовідносинах із будь-яким із інших учасників кредитних відносин. Характерною рисою цієї форми є дружній характер взаємовідносин між субєктами: процент встановлюється в меншій сумі, ніж в банках, іноді не встановлюється взагалі, кредитний договір не укладається, строк не є жорстким або не встановлюється [3].
1.2 Поняття, ознаки та види банківського кредиту
Поняття банківського кредиту надано в Законі України Про банки і банківську діяльність. Відповідно до нього банківський кредит це будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми [4].
На наш погляд таке визначення ототожнює поняття банківського кредиту та банківських правочинів, а точніше, обовязків банку за кредитними договорами або іншими договорами, які за своєю економічною суттю є кредитом і виражені в іншій юридичній формі договору.
Проведений аналіз економіко-правової літератури та законодавства дає змогу виділити комплекс істотних ознак банківського кредиту.
До них можна віднести наступні: 1)банківський кредит це основна форма кредиту, за яким кошти готівкою чи в безготівковій формі надаються банками в тимчасове користування; 2) банківський кредит є різновидом позики, що надається банком як специфічним субєктом; 3) основою надання кредиту є позичковий капітал банку, сформований шляхом акумуляції тимчасово вільних коштів; 4) банківський кредит надається юридичним і фізичним особам та державі; 5) банківський кредит надається на особливих умовах, що називають принципами кредитування, а саме зворотність, оплатність, строковість, цільове призначення, матеріальне забезпечення; 6) кредит надається через оформлення відповідних письмових документів на здійснення банківський кредитних операцій кредитних договорів; 7) у разі недотримання клієнтами банків умов договору застосовуються кредитні санкції, передбачені законодавством, актами банків та угодами банків з клієнтами.
Враховуючи наведені ознаки пропонується визначити банківський кредит як основну форму кредиту, за яким банк на підставі ліцензії надає кошти (позичковий капітал) у тимчасове користування позичальнику шляхом здійснення банківських кредитних операцій на умовах, передбачених чинним законодавством та кредитним договором [5] .
В теорії існує декілька класифікацій банківських кредитів:
1. За основними категоріями позичальників:
- кредити галузям народного господарства;
- кредити населенню;
- кредити державним органам влади.
- За цільовим спрямуванням:
- виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів);
- споживчий (споживчі цілі населення).
- За строками користування:
- строкові:
- короткострокові (до 1 року);
- середньострокові (1-3 роки);
- довгострокові (понад 3 роки);
- до запитання (онкольні);
- прострочені;
- відстрочені (пролонговані).
4. Залежно від забезпечення:
- забезпечені (ломбардні);
- незабезпечені (бланкові).
5. За методами надання:
- у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту;
- відповідно до відкритої кредитної лінії;
- гарантовані, коли банк бере на себе зобовязання у разі потреби надати кредит клієнту.
6. Залежно від кількості кредиторів:
- надані одним банком;
- консорціумні;
- паралельні.
7. Залежно від порядку погашення:
- поступово ( в розстрочку);
- водночас із закінченням строку кредитного договору;
- у відповідності з особливими умовами, визначеними кредитними договорами.
8. За характером і способом сплати процентів:
- з фіксованою процентною ставкою;
- з плаваючою процентною ставкою;
- зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів;
- зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).
9. За ступенем ризику:
- стандартні;
- нестандартні (кредити під контролем);
- сумнівні;
- безнадійні [6, c.101].
Висновки. Отже, в українському законодавстві відсутнє визначення кредиту в чинних нормативно-правових актах, але на теоретичному рівні мають місце дослідження цього поняття, субєктів кредитних відносин та форм кредиту. Щодо банк