Дієслово як центральна частина мови
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
Міністерство освіти та науки України
Ізмаїльський державний гуманітарний університет
Кафедра української мови
РЕФЕРАТ
На тему:
Дієслово як центральна частина мови
Студентки 5 курсу
філологічного факультету
Кряскової Світлани
Ізмаїл - 2010
План
I. Дієслово як частина мови
II. Форми дієслова
III. Дієвідмінювання
IV. Часи дієслів
V. Способи дієслів
VI. Перехідні і неперехідні дієслова
VII. Безособові дієслова
VIII. Схема морфологічного розбору дієслова
Список літератури
I. Дієслово як частина мови
Дієслово це самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? Початковою формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив. Лексичне значення дієслова “дія, стан” дуже широке: конкретна фізична дія (малювати, писати), стан особи чи предмета (лежати, спати), переміщення (ходити, їхати), ставлення (поважати, зневажати), зміни (старіти, худнути).
Дієслово, на відміну від прикметника чи іменника, називає дію або стан як змінну ознаку, як процес, що триває в часі. Дії завжди повязані з виконавцем:
- людиною (робітник працює, учень відповідає)
- твариною (кінь біжить, півень кукурікає)
- неістотою (стовп хитається, сонце світить)
- явищем природи (сніг іде, вітер віє)
Стани також у переважній більшості випадків є ознакою якогось їх носія (квітка розквітає, дерево зеленіє), але так звані безособові дієслова виражають стан безвідносно до їх носія: смеркає, світає тощо.
II. Форми дієслова
У систему дієслова входять такі пять основних форм (дієслівних утворень):
- інфінітиви чи неозначені форми (ходити, працювати, носити).
- дієприкметники (писаний, зроблений, вмитий, побілілий)
- дієприслівники (відкриваючи, запитавши, друкуючи)
- форми дієслова на но, то.
Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінною або незмінною і виступає тим чи іншим членом речення:
Початковою формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив. Лексичне значення дієслова “дія, стан” дуже широке: конкретна фізична дія (малювати, писати), стан особи чи предмета (лежати, спати), переміщення (ходити, їхати), ставлення (поважати, зневажати), зміни (старіти, худнути).
Форма дієсловаНа яке питання відповідаєЯк змінюєтьсяЯким членом речення виступаєІнфінітив, неозначена форма що робити? що зробити?незмінна формабудь-якимСпособоващо роблю? що робив? що буду робити? що робив би? що роби? тощоза способами, часами, особами або родами, числамиприсудкомДієприкметникякий?за відмінками, родами й числамиозначенням, іменним присудкомБезособова форма на -но, -тощо зроблено?незмінна формаприсудком у безособовому реченніДієприслівникщо роблячи? що зробивши?незмінна формаобставиною
1. Неозначена форма дієслова
Неозначена форма дієслова або інфінітив це початкова форма дієслова. Це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду. Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли. Інфінітив закінчується на -ти або ть. Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати.
Дієслова у формі інфінітива бувають доконаного і недоконаного виду. Дієслова доконаного виду означають дію, яка завершилась у минулому або обовязково відбудеться в майбутньому. Вони можуть вказувати на початок, тривалість, раптовість та результативність дії (заспівати, подумати, стукнути).Дієслова цього виду мають форми минулого і майбутнього часу Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і можуть додатково вказувати на повторюваність (примовляти), протяжність (іти), необмеженість. Більшість дієслів недоконаного виду утворюють парні форми доконаного виду. Форми одного виду дієслова утворюються від форм іншого виду цього ж дієслова за допомогою таких засобів:
- додавання і відкидання префіксів: питати > спитати, вянути >зівянути.
- Зміни, появи, або відкидання суфіксів: звільняти > звільнити, трусити, трусонути.
2. Дієприкметники
Дієприкметник це форма дієслова, яка виражає ознаку за дією. За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі.
За відношенням до часу дієприкметники бувають теперішнього і минулого часу. За відношенням до стану активні (процвітаючий) і пасивні (скошений). У реченні дієприкметники виконують функцію означень.Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Вони мають форму теп. і мин. часу. Утворюються за допомогою суфіксів: -ач, -яч, -уч, -юч, -л. Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета: зоране поле, посіяне жито. Утворюються за допомогою.: суфікси -н, -ен, -єн, -т.
3. Дієприслівники
Дієприслівник це незмінювана форма, яка пояснює в реченні дієслово, вказуючи на додаткову дію: Берези й клени, ще недавно голі, стоять, зеленим маючи гіллям.Дієприслівник у реченні є обставиною. Утворються: за допомогою суфіксів. учи, - ючи, - ачи, - ячи (недоконаний вид) і ши, - вши (доконаний вид).
4. Безособова форма на но, -то:
Безособова форма на но, -то, твориться від пасивних дієприкметників за допомогою суфікса о: записаний-записано, налагоджений налагоджено.