Дієслово як центральна частина мови
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
;
III. Дієвідмінювання
Зміна дієслів за способами часами і числами називається дієвідмінюванням.
При творенні особових форм дієслів, дієприкметників та дієприслівників важливо знати, до якої дієвідміни вони належать. Дієслова I та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення:
ЧислоОсоба1 дієвідмінаII дієвідмінаОднина1-а 2-а 3-я-у, -ю -еш, -єш -є, -є-У, -ю -иш, -їш -ить, -їтьМножина1-а 2-а 3-я-емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять
При дієвідмінювані дієслів можливе чергування приголосних.
Дієслово бути у всіх особових формах однини і множини має одну форму е.
IV. Часи дієслів
В українській мові є три часи дієслова: теперішній, минулий і майбутній.
Теперішній час означає дію, яка відбувається постійно або в момент мовлення. Дієслова у теперішньому часі завжди недоконаного виду і змінюються за особами й числами.
Минулий час означає дію, яка відбувалася або відбувалася до моменту мовлення про неї. Дієслова минулого часу можуть бути і недоконаного і доконаного виду. Минулий час змінюється за родами і числами.
Майбутній час означає дію, яка відбувається після мовлення про неї. Майбутній час має три форми: просту доконаного виду (посаджу, зберу), просту недоконаного виду (садитиму, збиратиму) та складену недоконаного виду (буду садити, буду збирати).
Утворення простої форми дієслова майбутнього часу
ОсобаОднина Множина1-азнати + му знатимузнати +мемо - знатимемо2-азнати + меш знатимешзнати +мете -знатимете3-азнати + ме знатимезнати +муть-знатимуть
Утворення складеної форми дієслова майбутнього часу
ОсобаОднинаМножина1-абуду знатибудемо знати2-абудеш знатибудете знати3-ябуде знатибудуть знати
Дієслова майбутнього часу змінюються за особами і числами.
V. Способи дієслів
В українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.
Дійсний спосіб означає реальну дію, тобто таку, яка відбулася чи відбувалася, відбувається чи відбудеться. Н-д: пожовтіла картопля: Жовте листя так легко летить повз вікно. Дієслова дійсного способу можуть вживатися із заперечною часткою не: “Не грію сонце на чужині Дієслова дійсного способу змінюються за часами, а в теперішньому і майбутньому час за особами.
Умовний спосіб означає дію бажану або можливу за певних умов: “Хотіла б я піснею стати у свою хвилину ясну. Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б і би. Дієслова умовного способу не мають часу і особи, а змінюються за родами і числами.
Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання, заклик, пораду виражає спонукання до дії. Дія реально щ не існує і не існувала, але той, хто говорить, сподівається що вона повинна відбутися: “Грай же, море, мовчіть, гори, Гуляй, буйний, полем! Плачте, діти козацькії, - Така ваша доля!”
Дієслова наказового способу не мають форм часу, але вони змінюються за особами в однині і множині. В однині вони мають форму 2-ї особи, а в множині 1-ї і 2-ї.
Спеціальної форми 3-ї особи наказовий спосіб не має. Якщо треба передати наказ у 3-їй особі, то вживаються частки хай, нехай і форма 3-ї особи дійсного способу: Хай не зітруться підкови, хай не підібються ваші коні (Гонч).
VI. Перехідні і неперехідні дієслова
Дієслова можуть означати дію, яка переходить або не переходить на інший предмет. Залежно від цього вони поділяються на перехідні і неперехідні.
Перехідні дієслова означають дію, спрямовану безпосередньо на якийсь предмет. Після них стоїть прямий додаток, виражений іменником або займенником у знахідному відмінку без прийменника: зустрічати (кого? що?) друзів, виорати (к о г о? щ о?) поле, прочитавши (к о г о? щ о?) книжку, готуючи (кого? що?) питання, виконано (кого? Що?) роботу. Додаток, залежний від перехідного дієслова, може стояти в родовому відмінку без прийменника:
а) якщо перед дієсловом є заперечна частка не: розроблено (к о г о? щ о?) заходи не розроблено (кого? чого?)
заходів, проклали (кого? щ о?) дорогу не проклали (кого? чого?) дороги, посадили (кого? що?) дерева - не посадили (кого? чог о?) дерев,
б) якщо дія переходить не на весь предмет, а тільки на його частину: принеси сіль (усю) принеси солі (частину), розвантажити иукор (увесь) купив цукру (частину). Лише від перехідних дієслів творяться пасивні дієприкметники (прочитаний) та безособові форми на -но, -то (прочитано).
Неперехідні дієслова означають стан або дію, яка не спрямована на якийсь предмет. Неперехідні дієслова не мають при собі прямого додатка (іменника в знахідному відмінку без прийменника): іти, працювати, дякувати, зустрічатися, турбуватися, ходити.
Характерною ознакою неперехідності дієслова є наявність у нього частки (постфікса) -ся: сміятися, спізнитися, рухатися (виняток становить дієслово дивитися, яке тепер набуло перехідності: дивитися фільм). Частка -ся, приєднуючись до перехідного дієслова, нейтралізує його перехідність: готувати готуватися, зустрічати зустрічатися. Показником перехідності чи неперехідності бувають суфікси -и- та -і-: білити біліти, коптити коптіти тощо.Лише від неперехідних дієслів творяться активні дієприкметники (зеленіючий, позеленілий).
Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то перехідними, то неперехідними. Наприклад, у словосполученнях малює картину, вишиває рушник, співає пісню, пише листа всі дієслова перехідні (бо мають при собі додатки в знахідному відмінку без прийменника). А в реченні Петру