Дидактичний експеримент у трудовому навчанні
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
°ми, тобто при збільшенні х зменшується у.
Слід зазначити, що коефіцієнт кореляції не дає підстав для висновків про причини й умови звязку. Він показує, що між явищами існує взаємний звязок, але не зясовує, чим він зумовлюється. Також відсутність лінійного звязку між значеннями явищ не означає, що між ними немає складних взаємозвязків.
Проаналізуємо деякі способи визначення коефіцієнта кореляції.
1. Обчислення коефіцієнта кореляції (Ф) на основі кількісних ознак. Використовувані у педагогічних дослідженнях ознаки предметів, фактів, явищ, часто альтернативні, тому доводиться вибирати одну із них. У більшості випадків учням пропонуються запитання, на які вони повинні відповісти "так" або "ні".
При альтернативних ознаках коефіцієнт кореляції обчислюється за формулою:
де А, В, С, D - окремі частоти 4-пільної таблиці.
При вибірках обовязково треба дослідити коефіцієнт кореляції щодо нульової гіпотези та охарактеризувати його достовірність. Це означає, що необхідно зясувати, чи відрізняється Ф від 0 настільки, що не можна пояснити випадковістю й відкинути нульову гіпотезу. Якщо можна відкинути нульову гіпотезу, то коефіцієнт кореляції істотно чи дуже істотно відрізняється від нуля.
Для Ф нульову гіпотезу можна перевірити - тестом, тому що між Ф та існує звязок:
Ф = / N
де N=(A+B+C+D) і значення знаходять за таблицею під ступенем вільності, що дорівнює 1.
2. Порядкова або рангова кореляція (за Спірменом). Якщо значення ознак сукупностей можна систематизувати в порядку зростання чи спадання і при цьому обєм вибірки невеликий (n<30), то доцільно використати порядкову кореляцію. При цій кореляції враховуються числа, одержані в результаті вимірювання (порівняння, оцінювання), а не якісні ознаки.
Порядкову кореляцію обчислюють за формулою
де - коефіцієнт порядкової кореляції;
D2 - квадрат різниці обох значень певної величини;
n - обєм вибірки.
3. Лінійна кореляція (за Пірсоном). Лінійну кореляцію застосовують для визначення звязку між двома нормально розподіленими кількісними ознаками. Існує декілька методів обчислення лінійної кореляції. Якщо, наприклад, відомі при дослідженні середні арифметичні і середні квадратичні відхилення, то користуються формулою
де - відхилення кожного окремого значення х відносно середнього арифметичного;
- відхилення кожного окремого значення у відносно середнього арифметичного;
n - кількість порівнювальних пар;
- середні квадратичні відхилення.
де Рх і Ру вірогідності (імовірності) появи величин х та у.
Важливе значення у експериментальному дослідженні (а також при використанні інших методів) має методика визначення обєму вибірки. Щоб зробити надійні висновки з педагогічного дослідження, треба насамперед використати обєктивні критерії оцінки досліджуваних явищ та визначити оптимальний обєм і правильну структуру вибірки.
Як показує практика, обєм вибірки не повинен бути надто малим, тому що висновки будуть недостатньо надійними, і не дуже великими, бо в цьому випадку буде виконана зайва робота.
Обєм вибірки визначають різними методами. Розглянемо деякі з них.
1. Обєм вибірки визначається за допомогою таблиці досить великих чисел (або відповідної номограми).
Таблиця складається таким чином, що ступінь імовірності р зазначається у першому ряду (горизонтально), а випадкові допустимі помилки подані у першому стовпчику (вертикально). У графах, що знаходяться на місці перетину рядків і стовпчиків, зазначено кількість досліджуваних обєктів (обєм вибірки). Ми виписали певні дані з таблиці. Наприклад, виберемо ступінь імовірності 95% і приймемо допустиму помилку =3%: у вибірку необхідно включити 1067 досліджуваних обєктів (явищ).
2. Визначення обєму вибірки за стандартним відхиленням середнього арифметичного.
У цьому випадку користуються формулою помилки середнього арифметичного
,
при k95% = 1.95 i k99% = 2.58
з якої виводять обєм вибірки n:
3. Визначення обєму вибірки на основі результатів попереднього експерименту.
Для цього використовують формулу обчислення t-критерію (Стю-дента-Госсета)
Враховуючи обставину, що і в контрольних, і в експериментальних групах (класах) вибирається однакова кількість учнів, тобто n1=n2=n, можна записати:
звідки
Розглянемо останній метод визначення обєму вибірки на конкретному прикладі. Нехай при попередньому експерименті у контрольній та експериментальній групах було по 10 учнів. Результати експерименту за 10-бальною системою розподілились таким чином:
Скільки необхідно взяти додатково у контрольну та експериментальну групу учнів, щоб при 95%-му ступені ймовірності результати дослідження можна було вважати статистично достовірними?
За таблицею t-критерію визначаємо, що при 20 ступенях вільності
t = 95%, t = 2,09 2.
Отже, щоб результати були статистично достовірними, необхідно в експериментальні та контрольні групи (класи) ввести по 52 учні, а всього 104 учні.
6. Аналіз підсумків експерименту
Аналіз зібраних даних при дослідженні фактів є не менш важливою та відповідальною справою, ніж їх збирання, накопичення. Підготовкою до такого аналізу буде систематизація одержаного фактично?/p>