Державне управління у сфері житлово-комунального господарства
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
Курсова робота
З адміністративного права України
На тему
Державне управління у сфері житлово-комунального господарства
План
Вступ
Розділ І. Загальна характеристика управління у сфері житлово-комунального господарства
- Поняття та завдання управління у цій галузі
- Поняття та основні форми державного регулювання
Розділ ІІ. Організаційно-правові засади управління житлово-комунальним господарством
2.1 Загальне організаційно-правове забезпечення державного управління в даній сфері
- Спеціальне організаційно-правове забезпечення
Розділ ІІІ. Органи державного управління в сфері житлово-комунального господарства
3.1 Система органів управління житлово-комунальним господарством
3.2 Основні завдання та функції Центральних органів виконавчої влади у сфері житлово-комунального господарства
3.3 Повноваження місцевих органів державної виконавчої влади в сфері житлово-комунального господарства
3.4 Повноваження органів місцевого самоврядування в цій сфері
Розділ ІV. Форми та методи управління в сфері житлово-комунального господарства
- Форми управління в сфері житлово-комунального господарства
- Загальні та спеціальні методи державного управління у сфері ЖКГ
Розділ V. Адміністративно-правова відповідальність за правопорушення в сфері управління житлово-комунальним господарством
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Житлово-комунальне господарство це одна з важливих та пріоритетних галузей національного господарського комплексу, яка забезпечує життєдіяльність населених пунктів та суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі. У цій сфері зайнято 5 відсотків працездатного населення країни, які обслуговують біля 25 відсотків основних фондів держави. Понад 14,2 тисячі спеціалізованих підприємств та організацій різних форм власності надають споживачам 40 видів житлово-комунальних послуг. Проте в житлово-комунальному господарстві накопичено багато проблем, що ставлять під загрозу можливість його сталого функціонування. Відсутність системних перетворень у цій сфері, недосконалість нормативно-правової бази та непослідовність у прийнятті рішень не дозволило досягти бажаного результату щодо створення фінансово-спроможних та ефективно працюючих у ринкових умовах підприємств житлово-комунального господарства, які б надавали споживачам послуги необхідного рівня та якості. Чинний Житловий кодекс Української РСР, введений у дію з 1 січня 1984 року, не адаптований до змін у суспільстві і містить морально застарілі правові норми, визначення та поняття. Не має базового Закону, що регулює основні засади функціонування галузі, а також відповідних законів по підгалузям житлово-комунального господарства, окрім Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”. Має місце протиріччя положень чинних законодавчих актів з Конституцією України стосовно визначення прав субєктів комунальної власності. Відсутня регламентація правовідносин між власником - сільськими, селищними, міськими радами (їх виконавчими органами) та місцевими державними адміністраціями у випадку управління останніми майном, що знаходиться у власності кількох територіальних громад або у разі передачі цього майна у постійне користування комунальним підприємствам, які надають послуги населенню кількох міст та селищ. На виконання Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.92 №2482-XII передано у власність громадян понад 5,3 млн. квартир та одноквартирних будинків, що становить 75,4 відсотка державного житлового фонду. Проте на утримання обєднань співвласників багатоквартирних будинків передано лише 0,7 % загального житлового фонду, який знаходиться в комунальній власності.
Тобто ціль щодо створення ефективного власника житла, яка була передбачена Законом України “Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку” від 29.11.01 №2866-Ш, у державі не досягнуто. Підприємства, що мають житловий фонд, а також органи місцевого самоврядування продовжують виконувати функції з утримання житла, у тому числі приватизованого. Це є значним гальмом на шляху реформування житлово-комунального господарства та створення дійсно ринкових відносин в обслуговуванні житла та наданні комунальних послуг. Діюча нормативно-правова база не адаптована до вимог ЄС, що не сприяє створенню привабливого інвестиційного клімату та залученню приватного сектору у житлово-комунальну галузь. На 01.01.03 із залученням кредитів Світового та Європейського банків реконструкції та розвитку реалізуються тільки три проекти у містах Києві, Львові та Запоріжжі. Таким чином на підставі вищезазначеного вказана гостра необхідність дослідити яким чином здійснюється державне управління житлово-комунальним господарством у сучасних умовах з метою визначення основних напрямків реформування цієї галузі державного управління. Вже є усвідомлення необхідності термінового прийняття заходів виведення галузі з кризового стану, розробки Загальнодержавної Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства. Це завдання покладено на центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (далі Держжитлокомунгосп), інші органи центральної виконавчої влади, регіональні та міс?/p>