Державне управління у сфері житлово-комунального господарства
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?рам, запровадження моніторингу діяльності підприємств, що дасть можливість органам місцевого самоврядування реалізувати власні повноваження щодо забезпечення населення якісними житлово-комунальними послугами.
Створення нових організаційно-правових форм управління в житлово-комунальній сфері повинно базуватись на законах України та враховувати інтереси споживача, насамперед населення, територіальної громади в цілому, як власника комунального майна, підприємств, організацій та їх обєднань різних форм власності, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування.
2) Врегулювання відносин власності та управління обєктами права комунальної власності територіальних громад, що знаходяться у повному господарському віданні підприємств та організацій, які надають життєво важливі послуги населенню декількох міст, селищ та сіл, відбуватиметься шляхом прийняття рішення представницькими органами територіальних громад щодо передачі їх в управління районним, обласним радам або утворення на добровільній основі регіональних акціонерних компаній, холдінгів тощо.
При цьому не підлягають приватизації обєкти, що мають загальнодержавне значення, а саме обєкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які повязані з постачанням споживачам води, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.
З метою підвищення ефективності управління та розвитку у сфері природних монополій (централізоване водо,- теплопостачання та водовідведення) органи місцевого самоврядування самостійно обирають одну з схем управління комунальним майном та житлово-комунальними підприємствами - субєктами природних монополій. Ці кроки дозволяють залучити інвестиції в галузь, у т.ч. прямі іноземні інвестиції, для фінансування програм розвитку, реконструкції, технічного переобладнання, впровадження енергозберігаючих технологій тощо. Одночасно з реформуванням управління у сфері природних монополій посилюється державне регулювання діяльності субєктів на монопольних ринках послуг водо-, теплопостачання та водовідведення. Ці функції покладаються на першому етапі на Держжитлокомунгосп та його регіональні підрозділи, на другому на Національну комісію регулювання діяльності природних монополій у житлово-комунальній сфері. Основними завданнями регулювання є стимулювання мінімізації вартості послуг, забезпечення ефективного їх виробництва і нормального прибутку виробникам та постачальникам послуг.
3) Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорій економічнообгрунтованій системі визначення рівня тарифів та адресному соціальному захисту населення. Головним завданням на першому етапі є досягнення рівня поточної беззбитковості підприємств галузі з одночасним впровадженням комплексу заходів, спрямованих на:
- зменшення рівня витрат операційної діяльності;
- збільшення надходжень підприємств, що надають житлово-комунальні послуги.
4) Технічне переозброєння галузі, запровадження інноваційної моделі її розвитку.
Підвищення ефективності використання енергетичних і матеріальних ресурсів передбачає наближення рівня показників їх використання на виробництво житлово-комунальних послуг та нормативів витрат та втрат до вимог ЄС. При цьому передбачається поетапне оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії, Програми реконструкції житлових будинків перших масових серій, впровадження низки енергозберігаючих проектів, реалізація яких передбачає одержання швидкого економічного ефекту.
- Поняття та основні форми державного регулювання
Встановлено, що внаслідок функціонування і розвитку окремих підгалузей (водо-, теплопостачання та водовідведення) житлово-комунальне господарство виступає як різновид природної монополії. У звязку з тим, що характерними некоректними діями монополістів є завищення цін і тарифів, навязування умов договору, не вигідних споживачу, зниження якості продукції та якості обслуговування, встановлення барєрів доступу інших підприємців на потенційно конкурентні суміжні ринки тощо, виникає необхідність регулювання природних монополій. Форми державного регулювання природних монополій передбачають контроль за рівнем і структурою цін, обсягом пропозиції продукції на ринку, рівнем доходів природного монополіста (у формі прибутку, комісійних тощо), барєрами входу (виходу) на ринок (з ринку), якістю продукції (послуг), правилами безпеки, фінансовою структурою і структурою власності підприємства або організації. Основними завданнями регулювання є стимулювання мінімізації вартості послуг, забезпечення ефективного їх виробництва і нормального прибутку виробникам та постачальникам послуг. Регулювання виконується у таких формах:
- державна реєстрація житлових приміщень;
- державний облік житлового фонду;
- розподіл житлових приміщень;
- контроль за використанням житлового фонду;
- видачі ліцензій на здійснення відповідних видів підприємницької діяльності;
- контролю за додержанням субєктами господарювання ліцензійних умов;
- контролю за обґрунтованістю встановлених тарифів на послуги водо,-
теплопостачання та водовідведення;
- наданням дотацій із Державного бюджету.
- цінове регулювання
- застосування санкцій до субєктів господарювання у випадках передбачених законодавством.