Господарськi договори
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?сля такого повiдомлення повторна вимога бенефiцiара пiдлягаСФ задоволенню гарантом. Гарант маСФ право зажадати вiд принципала у порядку регресу вiдшкодування сум, сплачених бенефiцiаровi за гарантiСФю, якщо iнше не передбачено угодою гаранта з принципалом. Проте гарант не маСФ права вимагати вiд принципала вiдшкодування сум, сплачених бенефiцiаровi не вiдповiдно до умов гарантiСЧ або за порушення зобовязання гаранта перед бенефiцiаром, якщо угодою гаранта з принципалом не передбачено iнше.
Завдаток. Завдатком визнаСФться грошова сума, що видаСФться однiСФю з договiрних сторiн у рахунок належних з неСЧ за договором платежiв другiй сторонi на пiдтвердження укладення договору i забезпечення його виконання (ч. 1 ст. 195 ЦК). Завдатку як способу забезпечення виконання зобовязання властивi такi риси; 1) вiн пiдтверджуСФ факт укладення договору; 2) видаСФться в рахунок платежiв, належних сторонi за договором; 3) забезпечуСФ виконання договору.
Забезпечувальна дiя завдатку полягаСФ в тому, що коли за невиконання договору вiдповiдальною СФ сторона, яка дала завдаток, вона його втрачаСФ, тобто вiн залишаСФться у другоСЧ сторони. Якщо ж за невиконання договору вiдповiдальною СФ сторона, яка одержала завдаток, вона повинна сплатити другiй сторонi подвiйну суму завдатку. Крiм того, сторона, вiдповiдальна за невиконання договору, зобовязана вiдшкодувати другiй сторонi збитки з зарахуванням суми завдатку, якщо в договорi не передбачено iнше (частини 2 i 3 ст. 195 ЦК). До завдатку подiбний аванс як грошова сума, що видаСФться однiСФю стороною iншiй у рахунок платежiв за договором. Проте аванс не виконуСФ забезпечувальноСЧ функцiСЧ, бо вiн пiдлягаСФ поверненню платниковi, якщо його контрагент не виконуСФ свого обовязку з передачi майна або надання послуг.
Застава. До речово-правових способiв забезпечення комерцiйних зобовязань належить застава. Внаслiдок застави кредитор (заставоутримувач) маСФ право в разi невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення з вартостi заставленого майна переважно перед iншими кредиторами (ч. 1 ст. 181 ЦК, ч. 2 ст. 1 Закону УкраСЧни "Про заставу" вiд 2 жовтня 1992 р.). Переваги застави перед неустойкою та деякими iншими способами забезпечення зобовязань (порукою, гарантiСФю) полягають у тому, що у разi порушення зобовязання боржником кредиторовi надаСФться спецiальне джерело для задоволення його вимог. Ним СФ або майно, яке вiдповiдно до законодавства УкраСЧни може бути вiдчужено заставодавцем i на яке може бути звернено стягнення, або майновi права. Неустойку як певну грошову суму боржник сплачуСФ у разi порушення ним зобовязання з коштiв, що наявнi у нього у момент стягнення. Крiм того, за рахунок заставленого майна (майнових прав) кредитор може задовольнити своСЧ вимоги переважно (першочергово) перед iншими кредиторами. Таких переваг неустойка не даСФ.
Залежно вiд предмета застави розрiзняють такi види застави:
1) iпотеку (заставу землi та нерухомого майна);
2) заставу товарiв в оборотi або у переробцi;
3) заклад (заставу рухомого майна);
4) заставу майнових прав;
5) заставу цiнних паперiв.
Застава виникаСФ внаслiдок договору або закону. До застави, яка виникаСФ на пiдставi закону, застосовуються положення про заставу, що виникаСФ внаслiдок договору, якщо iнше не встановлено законом.
Предметом застави може бути будь-яке майно (у точу числi речi, цiннi папери, майновi права), що може бути вiдчужене заставодавцем i на яке може бути звернено стягнення. Застава може поширюватись i на майно, що стане власнiстю заставодавця пiсля укладення договору застави, у тому числi продукцiя, плоди (майбутнiй врожай, приплiд худоби тощо), якщо це передбачено договором. Права заставоутримувача (право застави) на рiч, яка СФ предметом застави, поширюСФться на СЧСЧ приналежностi i невiддiльнi плоди, якщо iнше не передбачено законом або договором. Застава майна може включати вiддiльнi плоди лише у випадках, межах i в порядку, передбачених законом або договором. Застава майна може здiйснюватися шляхом передачi товаророзпорядчого документа (коносамента, складського посвiдчення варанта тощо) кредиторовi. Застава цiнних паперiв може здiйснюватися шляхом передачi СЧх заставоутримувачевi або на депозит нотарiальноСЧ контори чи банку.
Предметом застави не можуть бути нацiональнi, культурнi та iсторичнi цiнностi, якi перебувають у державнiй власностi i занесенi або пiдлягають занесенню до Державного реСФстру нацiональноСЧ культурноСЧ спадщини. Предметом застави не можуть бути вимоги, якi мають особистий характер, а також iншi вимоги, заставу яких заборонено законом. Вартiсть предмета застави може визначати безпосередньо заставодавець разом iз заставоутримувачем вiдповiдно до звичайно iснуючих цiн на подiбнi предмети в торговельному обiговi на момент застави. Законом або договором може встановлюватися iнший порядок оцiнки вартостi предмета застави.
Сторонами договору застави (заставодавцем i заставоутримувачем) можуть бути фiзичнi, юридичнi особи, держава та iншi субСФкти цивiльного права. Заставодавцем може бути як сам боржник, так i третя особа (майновий поручник). Заставодавцем речi може бути СЧСЧ власник, а також особа, якiй власник у встановленому порядку передав рiч i право СЧСЧ заставлення. Майно, яке перебуваСФ у спiльнiй власностi, може бути передане в заставу тiльки за згодою усiх спiввласникiв.
Вiдповiдно до ст. 11 Закону УкраСЧни "Про заставу" державне пiдприСФ?/p>