Господарськi договори
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?на, яка одержала таку пропозицiю, повинна вiдповiсти на неСЧ не пiзнiше 20 днiв пiсля СЧСЧ одержання. Якщо учасники не досягли згоди щодо змiни або розiрвання договору, а також у разi неодержання вiдповiдi у встановлений строк з урахуванням поштового обiгу, заiнтересована сторона маСФ право передати спiр на вирiшення арбiтражного суду.
Крiм змiни або розiрвання договору, допускаСФться продовження (пролонгацiя) його дiСЧ на новий строк. Так, вiдповiдно до ч. 2 ст. 17 Закону УкраСЧни "Про оренду державного i комунального майна" у разi вiдсутностi заяви однiСФСЧ iз сторiн про припинення або змiну умов договору оренди протягом одного мiсяця пiсля закiнчення строку дiСЧ договору вiн вважаСФться продовженим на той самий строк i на тих самих умовах, якi були передбаченi договором. Найчастiше продовження дiСЧ договору оформляСФться угодою сторiн, вчиненою шляхом обмiну листами, телеграмами або iншим способом.
Виконання договорiв.
СвоСФчасне i належне оформлення договору СФ необхiдною передумовою для його виконання. Виконання договору полягаСФ у здiйсненнi сторонами прав, виконаннi ними обовязкiв, що виникли iз зобовязання, основаного на договорi. Вiдповiдно до зобовязання одна особа (боржник) повинна вчинити на користь iншоСЧ особи (кредитора) певну дiю, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити грошi тощо або утриматися вiд певноСЧ дiСЧ, а кредитор маСФ право вимагати вiд боржника виконання його обовязку (ч. 1 ст. 151 ЦК).
Характер дiй, якi боржник вчиняСФ на користь кредитора, визначаСФться змiстом конкретного виду договору.
СубСФктами виконання зобовязання, як правило, виступають сторони, що уклали мiж собою договiр. Виконання зобовязання, яке виникло з договору, може бути покладено в цiлому або в частинi на третю особу, якщо це передбачено встановленими правилами, а так само якщо третя особа повязана з однiСФю iз сторiн адмiнiстративною пiдлеглiстю чи вiдповiдним договором. У цьому разi вiдповiдальнiсть за невиконання або неналежне виконання зобовязання несе сторона за договором, з якого воно виникло, якщо законодавством не передбачено, що вiдповiдаСФ безпосереднiй виконавець. Якщо iз закону, договору або сутi зобовязання не випливаСФ обовязок боржника виконати зобовязання особисто, кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою (ст. 164 ЦК).
Переважна бiльшiсть договорiв, що СЧх застосовують при здiйсненнi господарськоСЧ дiяльностi, належать до двостороннiх, тому кожна iз сторiн, будучи надiленою правами та обовязками, щодо одних дiй виступаСФ як боржник, щодо iнших як кредитор. Так, за договором купiвлi-продажу продавець зобовязуСФться передати рiч у власнiсть, або повне господарське вiдання, або оперативне управлiння покупця, а покупець повинен прийняти рiч i сплатити за неСЧ певну грошову суму (ст. 224 ЦК). Щодо обовязку передати рiч продавець виступаСФ як боржник покупця, а щодо вимоги з оплати вартостi проданоСЧ речi покупцем як його кредитор i навпаки.
Виконання договiрних зобовязань пiдпорядковуСФться певним загальним вимогам (принципам): а) належного виконання; б) реального виконання; в) взаСФмного сприяння; г) економiчностi.
Принцип належного виконання договору полягаСФ у вимозi точного додержання сторонами всiх його умов щодо субСФктiв, предмета, строкiв, способiв, мiiя виконання зобовязання. Вiдповiдно до ст. 161 ЦК зобовязання повиннi виконуватися належним чином i в установлений строк вiдповiдно до вказiвок закону, акта планування, договору, а за вiдсутностi таких вказiвок вiдповiдно до вимог, що звичайно ставляться. У проектi ЦК (ст. 550) також зазначаСФться, що при виконаннi зобовязання можуть застосовуватися звичаСЧ дiлового обороту, а також мають враховуватися засади добросовiсностi, розумностi та справедливостi.
Зобовязання мають виконуватися у натурi, тобто закон вимагаСФ реального виконання договору. В разi невиконання зобовязання передати iндивiдуально-визначену рiч у власнiсть або в користування кредиторовi останнiй маСФ право вимагати вiдiбрання цiСФСЧ речi у боржника i передачi СЧСЧ йому, кредиторовi. У зобовязаннях мiж органiзацiями кредитор маСФ право вимагати вiд боржника передачi речi i в тому разi, якщо речi визначенi родовими ознаками. У разi невиконання боржником зобовязання виконати певну роботу кредитор може виконати цю роботу за рахунок боржника, якщо iнше не випливаСФ iз закону або договору, або вимагати вiдшкодування збиткiв. На стадiСЧ нормального розвитку зобовязання вимоги належного i реального виконання збiгаються, бо належним виконанням охоплюСФться й додержання умов щодо предмета, який слiд передати у натурi (виконати роботи, надати послуги тощо). При порушеннi якихось умов договору (наприклад, щодо строку) виконання визнаСФться неналежним, проте при цьому зберiгаСФться обовязок виконання у натурi з додержанням iнших умов договору, що не втратили значення для контрагента. Вiдповiдно до ст. 207 ЦК сплата неустойки, штрафу або пенi за прострочення або iнше неналежне виконання зобовязання i вiдшкодування збиткiв, заподiяних цими порушеннями, не звiльняють боржника вiд виконання зобовязання у натурi, крiм випадкiв, коли втратило чиннiсть планове завдання, на якому був оснований договiр мiж органiзацiями. За ч. 2 ст. 213 ЦК кредитор може вiдмовитися вiд реального виконання договiрного зобовязання, якщо воно внаслiдок прострочення боржника втратило iнтерес для кредитора. Так, покупець за договором поставки маСФ