Головні принципи навчання
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
ого, щоб студент активно прилучався до навчально-пізнавальної діяльності, необхідно, щоб вона набула для нього особистісного смислу, викликала позитивні переживання, намагання і прагнення.
Склались різні критерії класифікації мотивів у системі навчання. Наприклад, за видом виокремлюють соціальні та пізнавальні мотиви. За ступенем усвідомленості студентом власних потреб в учінні усвідомлені та неусвідомлені, за характером прояву дійсні та хибні.
Для ефективної реалізації цього принципові можна сформулювати такі правила:
*формування широкого кругозорові щодо різноманітних проблем суспільного життя України;
*перетворення студентів у зацікавлених та активних учасників життєдіяльності навчальної групи;
*розвиток інтересу до конкретного фаху;
*зацікавлення студентів у результатах своєму учінні й демонстрація їх для досягнення успіху в професійній діяльності;
*визначення конкретних цілей і завдань навчальної діяльності, шкірного навчального заходові;
*надання особистісного смислу й конкретного змісту навчальній діяльності студентів;
*широке застосування активних методів навчання;
*особлива увага сучасним дидактичним концепціям;
*урахування пізнавальних мотивів і на їхній основі мотивів професійних досягнень тощо.
Принцип активності, свідомості та самостійності студентів є немовби похідним від принципові мотивації, у якому активність визначається важливіший умовою досягнення цілі-основоположною категорією дидактики.
Однією з розумів досягнення успіху в навчально пізнавальній діяльності є активність студентів, в основі якої лежить змістовна мотивація, спрямована на долю в учінні. Ця активність виражається в тому, що студенти усвідомлюють цілі навчання, планують і організовують свою діяльність, уміють її контролювати, виявляють інтерес до професійних знань, ставлять питання та вміють їх вирішувати, це вияв ставлення студента до процесу навчання, яку характеризується прагненням досягти поставленої мети в межах заданого година.
В історії педагогіки є кілька варіантів вирішення цієї проблеми. Традиційна дидактика недооцінює активність студентів. Педоцентризм, навпаки, її переоцінює. Сучасна дидактика вищої школи спирається на активність субєктів учіння за керівної ролі субєктів викладання. Цей аспект підкреслюють педагогіка співробітництва, гуманістична педагогіка й особистісне-розвиткове навчання. Провідною ідеєю цих концепцій є формування субєкт-субєктних взаємин у навчальному процесі, де полягає самостійні навчально-пізнавальні дії субєктів учіння.
Активності та свідомості в навчанні можна досягти шляхом:
- створення в студентів позитивного уявлення про майбутню професійну діяльність;
- формування розуміння студентами смислу професійної освіти й, відповідно, на цій основі інтересу до професійних знань, навичок і вмінь;
- вироблення мотивації учіння та майбутньої професійної діяльності;
- спонукання студентів до правильної оцінки власних дій, учинків, виховання в них звичок самоаналізу й самоконтролеві та споживи самовдосконалення;
- створення під година навчання проблемних ситуацій, які потребують самостійних, творчих і активних дій, та залучення студентів до їх розвязання;
- використання діалогічних методів навчання, які формують розвивають самостійність, творчість і активність студентів;
- стимулювання колективних форм роботи, взаємодії студентів в учінні;
- організації навчання в умовах змагання, стимулювання ініціативи і творчості;
- проблемності викладання навчального матеріалу;
-використання отриманих професійних знань, навичок і вмінь у практичній діяльності;
- диференціації навчального матеріалу відповідно до розумових і фізичних можливостей і здібностей студентів;
-уміння викладача відчувати психічний стан студентів тощо.
Література
1. Аркас Микола. Історія України Русі. - К.: Вища шк., 2008.- 456 с.
2. Гессен С.И. Основи педагогіки: Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник для вузів.-М.: Школа Пресс, 2008. -448с.
3. Закон України //Законі України / Верховна Рада України, Інститут законодавства. - К.,1997.-Т.10.-С.168-192.
4. Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. ДО.: В освіти України, 1994.-Вип.1.-336 с.
5. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац. Ун-т ”Києво-Могилянська академія ”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.