Головні події Другої світової війни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
е Г.К. Жуков, А.М. Василевський вважали, що особливу увагу слід було приділити Курській дузі. Так називався виступ лінії фронту, обернений у бік заходу, що займали війська двох фронтів: Центрального (К.Д. Рокоссовський) і Поройежского (Н. Ватутін). Саме тут гітлерівське командування планувало завдати удару. Два потужних танкових клину повинні були прорвати оборону радянських військ у підстав виступу, оточити наші частини, створити загрозу Москві. Перемогою на цій ділянці фронту противник розраховував змінити стратегічну ситуацію на свою користь. І хоча ініціатива в плануванні великих операцій все ще належала німецькому командуванню, її масштаби різко звузилися. Якщо в 1941 р. операції планувалися по всьому фронту, в 1942 р. - на одному стратегічному напрямі, то в 1943 р. - тільки на вузькій ділянці. Для Німеччини операція Цитадель (таку кодову назву отримав план наступу на Курській дузі) була, по суті, останнім шансом досягти перемоги. Найбільш далекоглядні генерали вермахту розуміли, що невдача не дасть можливості надалі проводити великі наступальні операції. Так, Манштейн наказав будувати оборонні укріплення за Дніпром навіть без санкції Гітлера. Але все ж таки резолюція наступати переважала серед німецького генералітету.
Курська битва. У ніч з 4 на 5 липня Рокоссовскому доповіли, що захоплений німецький полонений показав: через декілько годин почнеться наступ. У цих умовах командуючий фронтом прийняв рішення, санкціоноване Жуковим, провести попереджувальний артилерійський обстріл. Доповідати про це в Москву, щоб випросити дозволу Сталіна, часу не було. Та й самі воєначальники були вже не ті, що раніше. Самостійність, ініціатива, від-повідно за рішення, навіть найбільш ризиковані - ці якості повною мірою виявилися в даному епізоді. Попереджуючий артилерійський удар був нанесений і Воронезьким фронтом. Згодом Жуков відзначав, що цей удар мав швидше психологічне значення, особливо великих втрат противнику він не завдав, проте затримав початок його наступу на кілька годин. Рано вранці 5 липня німецько-фашистські війська пішли в атаку. На чолі німецьких армій, що наступали на Центральний і Воронезький фронти, стояли досвідчені, енергійні генерали Модель і Манштейн.
На лінії в 500 км з гаком билося близько 4 млн. чоловік, понад 13 тис. танків, 69 тис. гармат і мінометів, до 12 тис. літаків. У перші дні противник методично, нестримно вгризався в оборону радянських військ. Обидві сторони несли важкі втрати. На ділянці Воронезького фронту німецько-фашистські війська підійшли до невеликого села Прохорівка, де сталося найбільша танкова битва другої світової війни: одночасно в зустрічному бою з обох сторін брало участь до 1200 танків, самохідних і штурмових гармат-Бойові порядки перемішалися. Горять, вибухають машини, між якими намагаються лавірувати і вести бій ще вцілілі. Дим, гар, кіптява перетворили день в ніч.
Супротивник був виснажений. З 12 липня змінився і характер битви. Тепер наступали радянські війська, німецькі частини перейшли до оборони. Але стримати контрнаступ наших воїнів вони вже були не в силах. 5 серпня були звільнені Орел і Бєлгород, а 23 серпня - Харків, цього разу вже остаточно. На цьому завершилася Курська битва. Стратегічна ініціатива була вирвана з рук ворога. Генерал Гудеріан писав згодом: В результаті провалу наступу Цитадель ми зазнали рішучої поразки. Бронетанкові війська, поповнені з таким великим трудом, з-за великих втрат в людях і техніці на довгий час були виведені з ладу. Ініціатива остаточно перейшла до росіян . Але не варто думати, що противник був зломлений. Йому ще не раз вдавалося відбивати великі населені пункти.
До кінця вересня радянські війська вийшли до Дніпра. Тут німецьке командування створило так званий східний вал, який було наказано утримувати до останньої людини. Підійшовши до річки, радянські частини з ходу кинулися вперед, без спеціальних понтонних засобів, під артилерійським і мінометним вогнем. Рідкісні човни, наспіх збиті плоти - і мерщій б добратися до протилежного берега. Багато гинули, так і не досягнувши його. А що дісталися відразу вступали в бій, чіпляючись за клаптики землі, чекаючи підкріплення, розширюючи плацдарми. Форсування Дніпра залишається прикладом безкорисливої жертовності в імя Вітчизни сотень тисяч людей.
Перемога на Дніпрі відкрила дорогу на Київ, звільнення якого було завершено 6 листопада.
Операції радянських військ в 1944 р.
З кожним місяцем 1944 фронт невблаганно йшов на захід. Те, що агресор приречений на поразку, сумнівів не викликало. Але ясно було і те, що він буде опиратися до кінця. Країни антигітлерівської коаліції ухвалили спільне рішення: єдиним способом закінчення війни є беззастережна капітуляція Німеччини.
На початок 1944 р. війська гітлерівської Німеччини та її союзників все ще утримували значну частину України, Білорусію, Прибалтику, стояли біля стін Ленінграда, на Карельському перешийку. Під гітлерівської пятою перебувала значна частина Європи. Союзники вели бої в Південній Італії. Німеччина зуміла наростити випуск озброєнь, провести тотальну мобілізацію, але стратегічна ініціатива була вже втрачена гітлерівськими генералами. У їх рішеннях зникла гострота, правильна оцінка ситуації. І навпаки, ряд операцій радянського командування завершального етапу війни стали зразковими в історії військового мистецтва.
У 1944 р. вже не робилися спроби широкомасштабного наступу по всьому фронту, а послідовно проводяться операц?/p>