Геополітична і геоекономічна складові розвитку сучасної Японії
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
рганізаціях
На початку ХХI в. лідери Японії все частіше замислюються про те, як краще вирішувати нові проблеми в сфері економіки і безпеки в міжнародному плані, а також розглядають зовнішньополітичні пріоритети і повязані з ними надії як всередині країни, так і за кордоном. Крім проблем і викликів повязаних з міжнародним оточенням, внутрішня економічна і політична перебудова в Японії все глибше вбудовує її в систему міжнародних відносин і зобовязань.
Зростаюче значення міжнародних економічних організацій і регіональних економічних угод сприяють посиленню взаємозалежності і глобалізації, і навпаки. В звязку з цим значно розширюється контекст багатобічного підходу. Більшість урядів більшою чи меншою мірою визнають, що вирішення таких проблем, як екологія, міжнародні економічні і торгові правила, цивільні конфлікти, вимагають колективних зусиль. Все більший акцент чиниться на багатобічні домовленості.
Японська політична еліта розуміє цю логіку світового розвитку. По мірі поглиблення міжнародної інтеграції, міжнародні інститути набувають все більшого значення, й ті, хто приймає рішення, повинні, по можливості, займати в цих інститутах відповідне положення.
Слід зазначити, що вся геоекономічна стратегія Японії післявоєнного періоду якраз і була заснована на приматі мультілатеризму, тобто доктрини участі переважно в багатобічних економічних і політичних організаціях глобального і регіонального масштабу. Саме за рахунок участі в таких структурах, Токіо послідовно добивався стратегічної цілі: міжнародного визнання країни, закріплення за нею гідного місця в світовій спільноті. Пріоритет в процесі зовнішньополітичного, зовнішньоекономічного і бюджетного планування завжди віддавався таким організаціям, як СОТ, Міжнародний валютний фонд, ООН. Починаючи з 1999 р. Токіо поступово приходить до розуміння важливості двосторонніх форматів, запустивши процес переговорів з Сінгапуром. Разом з тим слід підкреслити, що в цілому Токіо продовжує рахувати двосторонні формати економічного співробітництва такими, що доповнюють режим, який задається СОТ і іншими масштабними економічними організаціями, яким як і раніше надається першочергове значення.
Одним з найбільш перспективних напрямів з погляду розширення впливу країни в міжнародних справах, японські політики вважають підвищення статусу Японії в ООН. Можна сказати, що цей вектор японської зовнішньої політики зберіг свою значущість в нових умовах.
Одним з найважливіших інструментів для вирішення цього завдання служить фінансовий внесок Японії в діяльність організації. Останніми роками він коливався в межах 20% (19,468% в 2006 р.) від загальної суми бюджету ООН. Таким чином, країна займає друге місце після США (22%). Щорічний внесок Японії перевищує сукупний внесок решти чотирьох постійних членів Ради Безпеки ООН - Великобританії, Франції, Китаю і Росії.[1,50] Японія також займає лідируючі позиції в наданні допомоги 150 країнам (з погляду обємів допомоги - переважно азіатським державам). При цьому вона на відміну від більшості країн-донорів ООН повністю виконує свої фінансові зобовязання перед організацією.
Цій обставині надається велике значення, оскільки передбачається, що величезні розміри фінансових вливань в ООН повинні забезпечувати Японії можливість участі в обговоренні ключових питань світової політики і безпосередньо впливати на їх рішення. Так, виражався подив, що, коли Рада Безпеки виявилася розколеною з приводу війни в Іраку, непостійні члени РБ, чиї внески в ООН не перевищують 1% бюджету, при ухваленні рішень мали значно більшу вагу, чим Японія, яка в той час не входила в Раду Безпеки.
За час свого членства в ООН Японія девять разів займала місце непостійного члена Ради Безпеки. Починаючи з 90-х років вона офіційно добивається статусу його постійного члена. Проте досягнення цієї мети безпосередньо повязане з проведенням реформи ООН і з внесенням змін до статуту організації.
Японія входить до основних міжнародних економічні організацій як глобального, так і регіонального характеру, зокрема в Організацію економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Світову організацію торгівлі (СОТ), Всесвітній банк (ВБ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Форум Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) і багато інших. Мабуть важко назвати хоч би одну структуру міжнародної економічної співпраці, в якій би не було представника Японії.
В системі міжнародного економічного співробітництва Японія надає велике значення своїй участі в Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Зокрема, вона є одним з лідерів в справі надання офіційної допомоги розвитку (ОДР), яка здійснюється в рамках Комітету допомоги розвитку ОЕСР (в першу чергу країнам Азії і Тихого океану).
В звязку з реструктуризацією державних фінансів, яку проводить уряд Японії, обєм бюджетних коштів, які виділяються потреби ОДР, на початку першого десятиліття XXI ст. почав знижуватися, внаслідок чого в 2001 р. Японія втратила статус головного донора міжнародних програм допомозі розвитку, перемістившись на друге місце після США. Проте як і раніше вона зберігає провідні позиції в загальному потоці ОДР (близько 13% її світового обєму в 2004 р.).
Основним нормативним документом, який направляє діяльність японського уряду по лінії ОЕСР, є Національна хартія ОДР. При розгляді питання про виділення допомоги конкретній країні, відповідно до духу Націо?/p>