Geum.ru

Геополітична і геоекономічна складові розвитку сучасної Японії

Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство

?й лопнув.

Рушійні сили японської економіки, млрд.

 

1975 р.1980 р.1985 р.1990 р.1995 р.Приватне внутрішнє споживання143,400173,354(рост 20,9%)202,226(16,7%)250,760(24,0%)277,930(10,8%)Експорт16,54529,383(77,6%)41,956(42,8%)41,457( 1,2%)41,531(0,2%)Приватні інвестиції на обладнання і устаткування30,29239,093(29,1%)52,689(34,8%)85,418(62,1%)76,624( 10,0%)

Закінчуючи перший розділ курсової роботи можна зробити наступні висновки:

  1. Геополітичними напрямками розвитку Японії до кінця ХХ сторіччя були:
  2. Централізація влади і внутрішньої єдності японських островів.
  3. Контроль над вдаленими територіями.
  4. Встановлення контролю над стратегічними морськими протоками, усунення погроз не тільки з боку Кореї і Тайваню, а також з боку Сахаліну і Курильських островів.
  5. Придбання нових джерел сировини, ринків збуту і робочої сили загарбницьким засобом або активним втручанням в діяльність інших держав: Російського Сибіру, Маньчжурії, Китаю і країн Південно-Східної Азії.
  6. Відродження Японії після Другої Світової війни відбулося при безпосередній допомозі Сполучених Штатів, які були зацікавлені в створенні оплоту капіталізму в АТР на противагу комуністичній ідеї.
  7. Японія добилася після Другої світової війни найвищих в світі темпів розвитку промисловості і сільського господарства, приросту товарів і послуг за рахунок доступу до сировинних ресурсів, ринків збуту готових товарів, орієнтації на досягнення науково-технічного прогресу у сфері нової техніки, технології, організації виробництва і менеджменту, виняткової працьовитість народу, боротьби за високу якість виробленої продукції, жорсткої економія.
  8. Крах японської економіки в 1990-х роках обусловлений:
  9. З розпадом Радянського Союзу в 1991р., США знаходиться без реальної військової загрози в західній частині Тихого океану і географічне положення Японії стало не так важливим в стримуванні радянської експансії в Східній Азії, що було основною причиною реконструкції після Другої Світової війни економіки Японії оплоту проти комунізму в регіоні.
  10. Зростанням економік Південної Кореї, Тайваню і інших країн НІЕ.
  11. Економічною політикою президента США Рейгана (коли у США немає необхідності в наданні Японії своїх ринків чи низьких тарифів), зрощенням економік Японії і США.
  12. Перенасиченості внутрішнього ринку споживання.
  13. Намаганнями США зробити з Японії світову державу, переклавши на неї тягар офіційної економічної допомоги третім країнам.
  14. Сплати витрат по розміщенню американських військових баз на своєї території.

РОЗДІЛ 2. НОВІ ОРІЄНТИРИ ГЕОПОЛІТИЧНОГО І ГЕОЕКОНОМІЧНОГО КУРСУ СУЧАСНОЇ ЯПОНІЇ

 

2.1 Доктрина Коїдзумі

 

Розвиток глобалізації в останньому десятилітті ХХ сторіччя і на початку ХХІ поставив Японію перед новими викликами. Мова йде про визначення наново пріоритетів в зовнішній політиці, економіці, культурно-побутових проблемах.

Японські політичні круги в цілому продовжують дотримуватися традиційних уявлень про роль Японії в світі, ставлячи основною задачею зміцнення позицій країни як могутньої національної держави. Японія веде боротьбу за місце постійного члена Ради безпеки ООН, бере участь в міжнародних антитерористичних акціях і активізує власну політику в Азії, зокрема на Близькому Сході. При цьому вона в деяких випадках дистанціюється від політики США.

До кінця 80-х років були визначені основні вектори японської зовнішньополітичної стратегії. Вони включали в себе:

а) військово-політичний союз з США;

б) активну регіональну дипломатію (переважно економічну);

в) прагнення утвердитись в якості одного з лідерів західного світу;

г) спроби підвищити свій авторитет в Азії і серед третіх країн взагалі;

д) діяльна участь в ООН і інших міжнародних організаціях.

Перша половина поточного десятиліття XXI ст. міцно повязана з імям і політикою колишнього премєр-міністра Коїдзумі Дзюнітиро, який став третім (після Накасоне Ясухиро і Сато Ейсаку) премєром-довгожителем на політичному олімпі країни. Не випадково цей період називають ерою Коїдзумі. Не володіючи при вступі на посаду великим досвідом в області зовнішньої політики, дипломатії і національній безпеки, роблячи акцент на новому внутрішньополітичному курсі країни, проте, він, можливо більше за все запамятається своїми рішучими діями в зовнішній політиці. В 2002 р. в своїй промові на саміті АСЕАН в Сінгапурі, що здобула популярність як доктрина Коїдзумі, японський премєр-міністр висунув ідею створення розширеної Східно-Азіатської Співдружності, виразив надію, що в його центрі будуть Японія, країни АСЕАН, Китай, Південна Корея, Австралія і Нова Зеландія.[2,116]

Завданням свого уряду Коїдзумі проголосив безперервні реформи під девізом: Ми змінимо ЛДП. Ми змінимо Японію. В першій парламентській промові премєр-міністр заявив про рішучість проводити структурні реформи без заборонених зон. З їх допомогою він пообіцяв за три роки вивести країну з економічної кризи.

Одним з ключових елементів оздоровлення японської економіки Коїдзумі назвав боротьбу за підвищення ефективності японського бізнесу, включаючи жорстке відношення до компаній-боржників, щоб змусити їх скорочувати витрати.

До структурних реформ, які повинні були проводитися негайно, одночасно з вирішенням завдань періоду інтенсивного впорядкування японської економіки Коїдзумі відносив наступні напрями:

1. Приватизація і реформа регул?/p>