Геополітика як наука. Геополітичний стан України та Росії
Информация - Политология
Другие материалы по предмету Политология
?онцепцій, які розроблялися в партійно-державному керівництві й відповідних фахівцях. До них ставиться стратегія СРСР у світовому океані, де дві держави активно суперничали в прагненні встановити контроль над морськими просторами.
Між іншим, у минулому керівництво країни далеко не завжди приймало рішення, погоджуючи їх з рекомендаціями вітчизняних фахівців. Прикладом може служити афганська кампанія. До речі, подібна проблема існує у відносинах між геополітичною наукою й владними структурами за рубежем, у тих же Сполучених Штатах Америки. Наприклад, в'єтнамська війна - не сама вдала сторінка в історії США. Більш ніж серйозні сумніви виникають і із приводу втручання НАТО в справи Боснії й Косово. А це вже сьогодення час, що, як справедливо говорять, виростає в майбутнє.
Навіть короткий виклад ідей основних наукових шкіл геополітики дає можливість зробити ряд висновків.
Перший. Найбільш загальної й такий, котру розділяють всі наукові школи, методологічною формулою геополітики є твердження фундаментального історичного дуалізму між сушею, телурократією, Євразією, географічною віссю історії - з одного боку, і морем, таласократією, Атлантикою, англосаксонським миром - з іншої. Хоча з появою авіації і ядерної зброї, засобів його доставки традиційні моделі, в основі яких лежав географічний просторовий детермінізм, вони вимагають коректування.
Другий. Без усякого розриву із традицією розвивалася атлантична (таласократична), а в наш час американська лінія в геополітику. Була створена нова геополітична модель, що передбачає два варіанти розвитку подій - або остаточний виграш Заходом геополітичної дуелі зі Сходом, або конвергенція двох політичних таборів і встановлення Світового Уряду (цей проект одержав назву мондалізм від французького "mond" - мир). Передбачалося, що планетою будуть управляти Москва й Вашингтон і дивитися на неї очима астронавтів на космічній орбіті, Освоєння повітряного (аерократія) і космічного (ефирократія) просторів - продовження тенденцій, вища стадія атлантичної стратегії.
Третій. Євразійська, європейська геополітика як самостійна доктрина після закінчення Другої світової війни практично не розвивалася. Європейські геополітики були змушені пристосовуватися до норм англосаксонського підходу. Так, європейські вчені виступають як експерти НАТО, ООН, займаються прикладними геополітичними дослідженнями, застосовують геополітичні методики для опису міжетнічних і міждержавних конфліктів, демографічних процесів.
Четвертий. Офіційно визнана фашистською й буржуазною псевдонаукою геополітика як така в СРСР не існувала. Її функції виконувало кілька дисциплін - теорія міжнародного права й міжнародних відносин, стратегія, військова географія, етнографія. І разом з тим загальне геополітичне поводження СРСР на планетарній арені видавало наявність раціональної, з геополітичної точки зору, моделі поводження. Після розпаду Варшавського договору й СРСР геополітика як наука здобуває в російському суспільстві права громадянства.
І нарешті, п'ятий. Саме ті країни, які визнавали геополітиків і цінували їх, одержали разючі результати й підійшли впритул до досягнення одноособового світового панування. Мехен, Макиндер, Спайкмен займали високі посади у своїх державах, їхній прямий вплив на англосаксонську політику очевидно. Германія заплатила за неуважність до тез Хаусхофера про континентальний блок (вісь Берлін - Москва - Токіо) тим, що зазнала трагічної поразки в Другій світовій війні. СРСР, що не звернув уваги на праці й ідеї росіян геополітиків, без бою й опору потрапив у ту ж ситуацію, що й Німеччина в результаті Другої світової війни - глибока економічна й соціальна криза привела до розпаду могутньої держави.
3. Геополітичне майбутнє Росії
Розпад Варшавського договору й Радянського Союзу ознаменували торжество атлантичної стратегії, що проводилася в життя США і їхніми союзниками протягом усього XX століття. Захід перемагає в холодній війні зі Сходом. Морська сила святкує перемогу над сушею. Кінець двохполярного миру - це стратегічний удар по Євразії, по континентализму й суверенітеті всіх євразійських держав.
Існує три версії майбутнього світового розвитку. Перша - перемога Заходу в холодній війні є повної й безповоротної. Друга - протистояння суши й моря збережеться, що приведе до створення нових блоків. У центрі одного з них будуть стояти США і їхні союзники, у центрі іншого - Росія, що повинна перетворитися в євразійську імперію. Експерти доходять висновку, що говорити про єдиний світ рано, і планетарний дуалізм таласократії (укріплений аерократией і ефирократией) і теллурократії залишається головною геополітичною схемою й для XXI століття. І нарешті, третя - багатополюсна модель світового розвитку, що, на думку її прихильників, найбільше відповідає інтересам Росії.
Заради справедливості необхідно визнати, що незважаючи на розпад СРСР, Росія по своїй політичній значимості й впливу на розвиток світових подій, у тому числі як постійний член Ради Безпеки ООН, безперечно залишається однієї з великих держав. Не випадково Захід, визнаючи політичну вагу й економічну міць Росії, включив неї у вісімку провідних країн миру, Поряд з геополітичним положенням і наявністю ядерної зброї, до основних ознак, які дозволяють у сучасних умовах уважати Росію великою державою, ставляться її потенційні можливості в області демографії, ресурсного забезпечення, високого науково-те?/p>