Географiя туризму
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
75 % припадаСФ на внутрiшньоСФвропейськi поСЧздки, 25 % - мiжрегiональнi поСЧздки (найчастiше iз США). Велике значення мають меридiональнi тури, що спрямованi iз ПiвнiчноСЧ РДвропи (Данiя, Швецiя, Фiнляндiя) в краСЧни Середземноморського бассейну (РЖспанiя, Грецiя, Францiя, Хорватiя, Грецiя).
Особливостi розвитку туристичноСЧ галузi в краСЧнах ПiвнiчноСЧ Африки
До краСЧн Африки спрямовувалися дуже незначнi рекреацiйно-туристичнi потоки 3,3 % загальносвiтових у серединi 1990-х рокiв. Головними факторами гальмування збiльшення кiлькостi прибуттiв до регiону були i залишаються високi цiни африканського туристичного продукту на туристоутворюючих ринках. Проте краСЧни ПiвнiчноСЧ Африки в 1990-i рр. успiшно розвивали недорогий масовий туризм, особливо на пiвденному узбережжi Середземного моря.
Бiльшiсть краСЧн-донорiв рекреацiйно-туристичних потокiв в Африцi належала до того ж континенту - Африки. У 1992 р. частка внутрiшнього туризму зросла до 56 % загальноСЧ кiлькостi iноземних гостей, якi прибували до краСЧн чорного континенту. Важливими туристоутворюючими краСЧнами для регiону були Францiя, Нiмеччина i Великобританiя, громадяни яких складали в серединi 1990-х рр. майже 20 % кiлькостi всiх iноземних туристiв в регiонi. Одним з головних чинникiв формування цих потокiв з РДвропи до Африки було те, що вищеназванi краСЧни колись володiли африканськими колонiями, i тому спiльнi епiзоди в iсторiСЧ, спiльнi елементи у культурi, торговi та особистi (в тому числi родиннi) звязки, якi залишилися вiд колонiальноСЧ епохи, сприяли пiдтримуванню значноСЧ кiлькостi поСЧздок з колишнiх метрополiй до колишнiх колонiй.
45 % туристiв в Африцi приймали в серединi 90-х рр. Марокко i Тунiс. Ще близько 10 % - решта краСЧн ПiвнiчноСЧ Африки. .У Схiднiй Африцi лiдируючi позицiСЧ в цьому вiдношеннi посiдали Кенiя, Мавританiя, Танзанiя, Сейшельськi острови та Зiмбабве, якi успiшно використовували своСЧ природнi ресурси. Мавританiя i Сейшели, наприклад, спецiалiзувалися на пляжному туризмi i створили першокласну готельну iндустрiю. На пiвднi Африки важливим туристичним центром була ПАР, завдяки високорозвинутiй готельнiй iндустрiСЧ та транспортнiй системi. В 1990-i рр. популярнiсть турiв до ПАР зростала.
Головним недолiком Африки, який гальмував збiльшення до неСЧ рекреацiйно-туристичних потокiв, був низький загальний рiвень розвитку економiки, брак фiнансових коштiв, нерозвиненiсть iнфраструктури.
Африка на сьогоднiшнiй момент СФ важливим рекреацiйним регiоном, так як маСФ великий потенцiал для розвитку туристичноСЧ сфери.
Привабливiсть африканського регiону заключаСФться в:
1. теплий клiмат, сонячнi днi на протязi всього року;
2. чудовi пiщанi пляжi;
3. унiкальнi iсторичнi та культурнi памятки (РДгипетьсi пiрамiди);
4. екзотична флора i фауна (заповiдники, нацiональнi парки, якi зберегли свiй первiсний стан).
Але iснують фактори якi мають вiдштовхуючiй вплив на туристiв:
низькiй рiвень економiчного розвитку;
слабо розвинена рекреацiйна iнфраструктура (розмiщення туристiв, транспортнi сполучення);
природнi умови в окремих районах (жара, суховiСЧ, чисельнi опади);
нестабiльне полiтичне положення в деяких краСЧнах.
Але для африканського регiону СФ дуже важливим i вигiдним розвивати туристичну галузь. Уряди багатьох африканських краСЧн придiляють увагу розвитку рекреацiйних ресурсiв, вбачаючи в туризмi важливу статтю прибутку, а iнколи навiть СФдиний шлях економiчного пiдняття. Економiка таких краСЧн, як Кенiя, Танзанiя, РДгипет, Марокко, Тунiс, Мадагаскар та Маврикiй, з значнiй степенi залежать вiд iноземного туризму, так як це СФ надiйним джерелом надходжень iноземноСЧ валюти. Тому у всiх перерахованих краСЧнах в складi уряду створений пост мiнiстр по туризму.
Висновки
За останнi десятилiття саме поняття "туризм" iстотно змiнилося. Якщо ранiше туризм визначався як один з видiв активного вiдпочинку, то сьогоднi в цьому значеннi цей термiн застосовуСФться для позначення цього виду дiяльностi тiльки усерединi краСЧни. При використаннi термiну стосовно зарубiжних краСЧн його значення iстотним чином розширюСФться: це будь-яка поСЧздка за рубiж, не повязана з пошуком заробiтку i змiною постiйного мiiя проживання (рекреацiйний туризм, дiловий туризм, лiкувальний туризм, спортивний туризм, повчальний туризм i так далi).
Географiя туризму вивчаСФ краСЧни i регiони, що представляють iнтерес для туризму.
Специфiчний пiдхiд географiСЧ туризму полягаСФ в тому, що СЧСЧ цiкавить не комплексне дослiдження природи, населення i господарства тiСФСЧ або iншоСЧ краСЧни i не встановлення характеру взаСФмодiСЧ мiж людським суспiльством i географiчним середовищем, а вивчення i опис тих особливостей природи, клiмату, ландшафту, флори i фауни краСЧни, якi роблять СЧСЧ привабливою в якостi туристського обСФкту.
РЖстотне мiiе в географiСЧ туризму займаСФ iсторико-культурний компонент, оскiльки багато краСЧн свiту притягають туристiв не стiльки сприятливим клiматом i красою природних ландшафтiв, скiльки памятниками iсторiСЧ i культури.
У сферу iнтересiв географiСЧ туризму окрiм природних i iсторико-культурних памяток входять рiзноманiтнi обСФкти i подiСЧ, якi можуть притягнути людей з найрiзноманiтнiшими iнтересами i потребами, : лiкувальнi, учбовi, науковi установи, торговi центри, спортивнi, науковi, святковi заходи, сезоннi розпродажi товарiв i так далi
СвоСЧм походженням туризм зобовязан?/p>