Географічне положення
Информация - География
Другие материалы по предмету География
?офічні зміни внаслідок закриття шляху в Індію турками та пізніших географічних відкриттів Васко да Гами і Христофора Колумба. В результаті цих подій середземноморські держави на чолі з Венецією занепадають, натомість піднімаються приатлантичні спочатку Іспанія і Португалія, пізніше Великобританія, Нідерланди, Франція. Можна навіть сказати, що ті втрати, які понесла римська католицька церква, і ті успіхи, які мала Реформація в Європі, значною мірою повязані саме із занепадом Італії.
Нині Венеція місто регіонального значення, історико-архітектурна перлина, яка продовжує залишатися важливим туристським та економічним центром, що живе у світлі минулої слави.
У ХІХ столітті відбулася історична подія, яка дещо поправила ЕГП Італії це відкриття у 1869 році Суецького каналу. Середземне море перестало бути тупиковим, воно отримало вихід в Індійський океан. З цього часу ЕГП Італії постійно поліпшується. До речі, захоплення Італією Лівії перед Першою світовою війною, тимчасова окупація Абіссінії (Ефіопії) у 1937 році та й сама участь у Другій світовій війні це ланки її боротьби за шляхи із Середземного моря в Індійський океан.
Отже, ми бачимо ситуацію, коли при незмінному геодезичному і фізико-географічному положенні, ЕГП Італії докорінно змінилося.
При цьому не слід забувати, що переваги ЕГП, якими б вони не були великими, самі по собі створюють лише можливості, які ще треба використати. Цих можливостей у сильного більше, ніж у слабкого. Місця з особливо вигідним ЕГП завжди притягували жадібні погляди, тому інколи переваги положення накликали біди на деякі країни (класичні приклади цього Гібралтар, Панама, Єгипет).
Проаналізуємо ще одну ситуацію. США колись були країною на краю світу. Якщо англійські королі давали якому-небудь лорду або акціонерному товариству ділянку узбережжя, то вказувалися тільки північний і південний кордон по паралелям, а у західному напрямку можна було освоювати земель скільки завгодно. На картах того часу для заповнення пустоти за Аппалачами малювалося розкрите Євангеліє. Але в середині ХІХ століття будуються Ері-канал від Великих озер до Нью-Йорку, перша трансконтинентальна залізниця Нью-Йорк Сан-Франциско; на початку ХХ століття вводиться в дію Панамський канал (1914). Таким чином поступово США із країни на краю світу перетворюються у країну між двома океанами. Цією ситуацією країна дуже вдало користується під час Першої і Другої світових воєн: однією рукою вона завозить сировину із Східної Азії, Австралії та Океанії, а іншою продає товари в Європу, яка, зайнята війною, купує все за шалені гроші. Отже, можна сказати, що США це країна, яка власними руками створила сучасне ЕГП.
Подібний приклад, але не таких масштабів, був в історії СРСР при освоєнні в 30-х роках ХХ століття Північного морського шляху.
В найбільш узагальненому вигляді якісна оцінка ЕГП може бути подана за допомогою його композиційних типів: центральне, периферійне (ексцентричне), глибинне або внутрішньоконтинентальне (особливий випадок анклав), суміжне, вузлове, приморське та інші типи положення.
Переваги і недоліки ЕГП можна спробувати виразити кількісно. Така кількісна оцінка широко застосовується при порівняльно-географічному аналізі. Як приклад можна використати формулу 4.4. (коефіцієнт приморського положення). Існують і більш складні підходи. Над методикою кількісних оцінок ЕГП вдало працюють українські географи О.Г. Топчієв, В.Й. Лажник, Я.І. Жупанський.
Проте завдання даної лекції полягає не в розкритті конкретної методики кількісної оцінки ЕГП, а в доведенні принципової можливості такої оцінки. Як і в багатьох інших напрямах суспільно-географічних досліджень, традиційні словесні, описові характеристики ЕГП змінюються кількісними оцінками, параметрами, моделями. Це сприяє прогресивному розвитку географічної науки як у теоретичному й понятійному аспектах, так і щодо методів дослідження, зокрема кількісних оцінок, інженерно-конструктивних обчислень і прогнозів. У цьому запорука успіхів СЕГ у розвязанні актуальних питань сьогодення.