Geum.ru

Вчення Геракліта про державу і право

Контрольная работа - Философия

Другие контрольные работы по предмету Философия

?ерш за все згідно логосу, який говорить вустами Геракліта, щоб можна було говорити про його етичну і політичну нейтральність. Інша справа, як обґрунтовується ця етична спрямованість.

Приділяючи у своїй творчості значну увагу проблемам полісу та його законів, він виступає за писане право, тобто за закон, і підкреслює, що народ повинен боротися за закони, як за свої стіни. У цьому формулюванні маємо яскравий приклад ідеї боротьби за право, надпартійний, надідеологічний принцип законності, як такої, принцип панування права у полісному (політичному) житті.

Поліс і його закон, за Гераклітом, це щось спільне, однаково божественне і розумне як по виникненню, так і по суті. Всі людські закони виходять від єдиного божественного, який простягає свою владу на все, над всім панує і над всім отримує верх. Божественна справедливість і правда (діке) інтерпретуються Гераклітом, як те розумне начало (загальний логос), з якого випливає і яке виражає (повинно виражати) людський закон. Без божественного, космічно-вогняного масштабу у людей не було б і самого уявлення про справедливість.

Діяльність у сфері законодавчої, де і виявляються якнайкращі володарі логосу, цілком допустимий шлях до усвідомлення єдиного порядку речей. Закони поліса носять космічне встановлення, обумовлені підпорядкуванням Діку (космічній справедливості) всіх сфер і космосу, і соціуму.

Власне з Геракліта можна починати відлік боротьби ідей демократії (Солон) та протилежних їй ідей, започаткованих Гераклітом. В той же час, вчення Геракліта використовувалися, в тій чи іншій мірі, прихильниками як раціоналістичної, так і релігійно-божественної доктрини природничого права.

З урахуванням подальшої еволюції правової думки можна сказати, що до гераклітовської концепції сходять все ті правові доктрини античності і нового часу, які під природним правом розуміють якийсь розумний початок (норму загального розуму).

 

 

Список використаних джерел

 

  1. ДудченкоГ.М., Овдієнко П.П. Історія політичних і правових вчень. Ніжин: Видавництво НДПУ ім. М.Гоголя, 2004. 44с.
  2. КирилюкФ.М., БатрименкоО.В. Історія зарубіжних політичних вчень. К.: ТОВ ХХІ століття: Діалог культур, 2005. 256с.
  3. Колісніченко А. І. Історія держави і політико-правових вчень Стародавньої Греції та Риму. Миколаїв: Видавництво МФ НаУКМА, 2002. 274с.
  4. Орленко, В.В. Історія вчень про державу та право: посіб. для підготов. до іспитів / В.В.Орленко. 2-е вид. стереотип. К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. 204с.
  5. ЦюрупаМ.В. Історія політичних і правових вчень. К.: КУТЕП, 2005. 220с.
  6. ШульженкоФ.П., АндрусякТ.Г. Історія політичних і правових вчень. К.: Юрінком Інтер, 2002. 301