Втрата близької людини
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?ина прагне будь-якими способами позбутися від нього.
Конфліктне горе виникає на тлі попередніх конфліктних відносин з померлою людиною. Конфліктні відносини й несподівана смерть людини викликають дуже сильне й складне почуття провини, що триває досить довго. Основна робота психолога буде спрямована на зміст почуття провини.
Ситуація хронічного горя створюється в тих випадках, коли гострота переживань не знижується після 6 місяців, що пройшли після втрати близької людини. Звичайно хронічне горе викликається симбіозом у відносинах, коли люди гранично залежні друг від друга не тільки інтелектуально, але й емоційно. Найчастіше це проявляється в подружжя, чиї відносини наповнені безпосередніми почуттями друг до друга. У спостерігача створюється враження, що людина "впивається" горем, хронічне горе може тривати роками й супроводжуватися почуттям повної безпорадності й відсутністю прагнення робити щось самостійно. Така людина має потребу в соціальній і психологічній допомозі.
Слід зазначити, що при будь-якому варіанті переживання горя необхідна перебудова структур психічної реальності, а це вимагає Я-Зусиль людини, виділення якостей свого Я як підстави для обґрунтування своєї активності. Це робота, що супроводжується активізацією внутрішнього діалогу й створює передумови для відкритості до впливу іншої людини, що може бути використане (і, до нещастя, використовується) для маніпулювання свідомістю людини.
Психолог, що консультує людину в ситуації горя, допомагає формулювати й вирішувати психологічні завдання, повязані з реконструкцією психічної реальності. Типова ситуація, коли приймається рішення про надання психологічної допомоги, виглядає приблизно так: людина випробовує гострі переживання, які супроводжуються безсонням, головними болями, у тексті, що породжує людина, є симптоми, які потрібно розуміти як симптоми складностей у переживанні горя.
Текст людини наповнений засобами й способами переживання горя - людина буквально захлинається в них, хоча пройшло вже досить часу для реорганізації психічної реальності. Але людина не може говорити про померлому без безпосереднього переживання горя, без прояву в гострій формі (сльози, хекання, почервоніння й т.п.) змісту переживання. Всі емоції людини, повязані з побутовими проблемами втрат і втрат, викликають реакції несподіваного горя. Ці невирішені психологічні завдання дають про себе знати, проявляючись у вигляді важких, неадекватних переживань як із приводу своїх втрат, так і втрат інших людей. Горе повинне бути сублімоване в адекватній для змісту переживання формі, такою формою стає реакція уподібнення, подоби пережитому.
Текст людини наповнений змістом переживання - це проявляється в тім, що йому дуже важко будувати тести на теми, відмінні від теми горя. Перехід на інші теми дуже сильно утруднений. Тема горя стає домінуючою.
Невирішені психологічні завдання дають про себе знати й у тім відношенні до речей померлого, котре можна спостерігати в людини, що переживає горі, - вони довгий час зберігаються в недоторканності. Це одна зі знакових систем, що має ілюзорно-стійку структуру й дозволяє за рахунок зовнішньої презентації направляти Я-Зусилля на відношення до неї, а не до змісту психічної реальності, що вимагає зусиль по її перебудові. Думаю, що речі померлого виконують роль знаків, структури, нехай на час, психологічний простір людини, що переживає горе у варіанті нового змісту, що змякшує біль. Цей тимчасовий, але новий зміст, що може бути знайдений у спілкуванні з речами, є однієї з можливостей впливу людини на свій психологічний простір.
Психолог, що консультує людину в ситуації горя, може зустрітися також із симптомами захворювання в цієї людини, які аналогічні симптомам хвороби, що викликала смерть близької людини. Це можуть бути ритуальні болі, які виникають у звязку з подіями, що поєднували в часі померлої людини й того, хто переживає втрату. Принцип подоби мало досліджений у психології, але в ньому є ті елементи змісту, які привели до необхідності створення дзеркала, фотографії, картин портретного жанру й т.д. Хотілося б їх назвати елементами симетрії або елементами рівноваги: будь-яка річ може існувати тільки тоді, коли вона орієнтована в просторі - у неї є право й ліво, верх і низ, лицьовий і зворотний боки й т.д. Психологічний простір - особлива річ, що теж вимагає орієнтації в ньому ж самому. При цьому відбувається виділення системи координат - Я и не-я психологічного простору, що повинне втримувати саме себе, тобто дізнаватися себе в інших речах, знаках, що створюють, що задають його унікальність. Можливість використання різних знаків для структурування психологічного простору і є в цьому принципі подоби - людина може бути подібною всьому й всім, тобто його психологічний простір потенційно має можливість бути нескінченно різноманітним, але Я вимагає конкретизації як можливості втримання в часі якості психологічного простору - це необхідно для здійснення спрямованої активності.
Так і зустрічаються в психічній реальності дві тенденції - нескінченність (через уподібнення) і дискретність (конкретність) через позначення якостей Я.
Звичайно, це тільки припущення й спроба пояснити необхідність для людини іншої людини, що створює своєю присутністю або відсутністю ті проблеми життя, які в науці намагаються зрозуміти, аналізуючи переживання людини в ситуації горя.
Можна також сказати, що близька людина своєю присутністю забезпечує цілі?/p>