Втрата близької людини
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
оцес ідентифікації вимагає зміни Я-Концепції й концепції життя й смерті - основної тридцятимільйонної індивідуальної свідомості людини, які організують процес ідентифікації, сприяють побудові психологічного простору й можливості його розгортання в часі.
При реорганізації психологічного простору багато з людей відчувають присутність померлої людини: бачать його в сні й часто більше здоровим і молодим, але з якими-небудь симптомами неблагополуччя. Відчуття присутності здобуває різні форми - крім сновидінь це можуть бути уявлювані образи, галюцинації, постійне внутрішнє спілкування із цією людиною у вигляді діалогу й т.д.
Природно, що будь-який опис процесу людських почуттів не може дати точного подання про їхній індивідуальний зміст - варіанти тут нескінченно різноманітні й реакції людей на ситуацію горя можуть бути самими різними - від видимої відсутності реакції до реактивного стану або гіперактивності, але психолог повинен працювати, повинен діяти, не заподіюючи шкоди іншій людині, а виходить, повинен знати основні закономірності.
Сьогодні в практиці консультування до горя найчастіше ставляться як до процесу, у якому людині необхідно вирішувати наступні психологічні завдання:
прийняти реальність втрати;
проробити біль втрати;
пристосуватися до середовища, де немає близької людини;
організувати інші емоційні відносини.
Рішення кожної із цих завдань жадає від людини напруги, повязаного з виділенням якостей свого Я як підстави для зусиль по реорганізації психологічного простору.
У нашій культурі існує чимало засобів, що дозволяють людині використовувати їх для рішення своїх психологічних завдань: цей весь зміст концепції смерті, що транслюється в культурі у вигляді ритуалів, традицій, рефлексивних формул вираження відносини (найбільш прийнятними з них є ідеї безсмертя душі й можливості зустрічі в інший світі). Людина виявляється в більше складному становищі, якщо вона не знає ритуалів (елементарно не знає, як поводитися), не володіє когнітивною інформацією про свої можливі способи дії - не знає, що треба робити.
Актуалізація концепції смерті, усвідомлення її змісту повязані зі створенням Я-Відносини до цього феномена, з необхідністю переживати його як подія свого життя, з використанням якостей Я, які до цієї події не були виявленими в переживаннях.
Завдання пророблення болю втрати - це одне зі психологічних завдань, що вимагає перебудови багатьох структур психічної реальності. У нашій культурі відношення до цього завдання не завжди адекватно стану людини (існує заборона на прояв переживань болю); людині в рамках побутової психологічної допомоги звичайно радять тримати себе в руках, жалувати себе заради дітей, кріпитися й т.д. Заборону на переживання болю втрати часто приводить до психосоматизації болю, людина починає хворіти. Іншою формою відходу від переживання болю може бути зміна місця проживання або прийом ліків, але це найчастіше не допомагає, і біль вертається у вигляді переживань, пофарбованих у депресивні тони.
Біль втрати повязана з порушенням структури психічної реальності, щоб неї відновити, реконструювати, людині необхідні Я-Зусилля, орієнтовані на предмет переживання.
Цей предмет повинен бути представлений у новій системі знаків і в новій системі значень, для цього необхідно взаємодія з ними, вплив на цей предмет (втрата, втрата, горе). Треба говорити про нього з іншими людьми, у своєму внутрішньому діалозі, знаходячи сенс, позначаючи його для себе як можливість життя із втратою.
Потрібно пристосуватися до середовища, де немає близької людини. Треба навчитися розподіляти свої зусилля, організовувати життя по-іншому, усвідомити неї з нової позиції: відбувається перегляд концепції життя, перерозподіл системи цінностей, створення нового алгоритму життя, що приведе до успішного рішення життєвих завдань.
Адаптаційні процеси тут важливі, але вони становлять тільки частину роботи, що повинна проробити людина по реорганізації своєї концепції життя й можливості її конкретизації в щоденних життєвих завданнях.
Не менш складної представляється завдання створення емоційних відносин з іншими людьми. Звичайно, близька людина ніколи не зникне з памяті, їй завжди буде місце в житті тих, хто памятає про неї. Кожна культура пропонує свої варіанти відносини до можливості нових емоційних відносин. У нашій культурі це часто повязане з почуттям провини перед померлим або боргом перед дітьми ("Діти не зрозуміють"). Людина іноді сама забороняє собі любити кого-небудь іншого, знаходячи інші (крім людини) обєкти для своєї прихильності. Вона може поводитися стосовно інших людей так, щоб викликати тільки негативні почуття, намагаючись уникнути повторної втрати й робити так, щоб її не любили інші люди.
У психологічній літературі виділяють кілька типів горя, які відрізняються симптоматикою й характером плину: патологічне, конфліктне й хронічне.
Знання симптоматики цих типів дозволяє психологові в ситуації консультування адекватно реагувати на переживання людини.
Патологічне горе характеризується тим, що його симптоми залишаються невираженими й через багато років (хронологічних) зберігаються тривога, туга, депресія, гнів і інші прояви.
Патологічне горе може виникнути в ситуації шоку - несподіваного, непередбаченого горя, коли людина просто не в змозі вирішувати психологічні завдання, необхідні для переживання горя. Біль дуже сильний, і лю?/p>