Вплив віку на шкірний аналізатор
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
План
Вступ2
Розділ 1. Морфо-функціональна структура шкіряного аналізатора4
1.1 Анатомічна будова4
1.2 Фізіологія шкірної чутливості12
1.3 Характеристика гендерних та вікових особливостей шкіри16
Розділ 2. Матеріали та методи дослідження шкірної чутливості22
Розділ 3. Аналіз впливу оточуючого середовища на шкіру та загартування шкіри24
3.1 Негативна дія оточуючого середовища на шкіру людини24
3.2 Основні загартовуючи чинники, їх значення, правила, умови та види загартування39
Висновки47
Список використаної літератури49
Вступ
Шкірний аналізатор відіграє безумовно виняткову роль у житті людини, особливо при його взаємодії із зоровим і слуховим аналізаторами при формуванні в людини цілісного сприймання навколишнього світу. Перед усім це стосується трудової діяльності людини. При втраті зору і слуху людина за допомогою тактильного аналізатора за рахунок тренування і різноманітних технічних пристосувань може “читати”, “чути”, тобто діяти і бути корисним суспільству. Тактильною чутливістю людина зобов`язана функціонуванню механорецепторів шкірного аналізатора.
Сучасне життя людина насичене, а оточуюче природне середовище спотворене екологічною ситуацією в світі. З багатьох причин шкіра людини піддається негативному впливу різних факторів зовнішнього середовища. На даний час зростає кількість різного роду захворювань шкірного аналізатора, які можуть бути викликані як природними факторами, так і антропогенними (в тому числі і спричинені виробничим середовищем).
Мета нашої роботи з`ясувати вплив вікових та природних факторів на стан та функціонування шкірного аналізатора.
Завдання нашої курсової роботи полягає у вирішенні наступних питань:
розглянути морфологічні особливості шкірного аналізатора;
з`ясувати фізіологічні особливості функціонування шкірного аналізатора;
з`ясувати вікові та гендерні особливості шкіри;
навести матеріали для проведення дослідження тактильної чутливості шкірного аналізатора;
охарактеризувати вплив факторів природного середовища на шкіру та виникнення захворювань спричинених даними факторами;
з`ясувати значення загартування для шкірного аналізатора.
При виконанні курсової роботи були використані наступні методи дослідження: описовий, експериментальний, пояснювально-ілюстративний, аналіз та синтез, збір наукової інформації.
Розділ 1. Морфо-функціональна структура шкіряного аналізатора
1.1 Анатомічна будова
Шкіра покриває зовнішню поверхню тіла (рис. 1), складається з епідермісу поверхневого шару та глибокого шару власне шкіри, або дерми. Під шкірою лежить шар підшкірної основи. Загальна площа шкіри дорослої людини 1,5 2,0 кв.м.
Рис. 1. Будова шкіри: а епідерміс; б власне шкіра (дерма); в підшкірна основа; 1, 5 волос; 2 сосочки власне шкіри; 3 протока потової залози; 4, 9, ІЗ, дотикове тільце; 6 роговий шар епідермісу; 7 блискучий шар епідермісу; 8 корінь волоса; 10 сальна залоза; 11 мяз підіймач волоса; 12 сумка волоса; 14 цибулина волоса; /5 розширена частина сумки; 16 потова залоза; 17 вена; 18 артерія; 19 нерв
Епідерміс шкіри складається з багатошарового епітелію, поверхневі клітини якого ороговівають і поступово злущуються, замінюються новими. Цей шар (роговий) має неоднакову товщину в різних частинах тіла. Найбільша товщина його на долоні кисті та на підошовній поверхні стопи, найтонша на повіках. Глибокий шар епідермісу називають блискучим, або зародковим шаром. У його клітинах накопичується особлива речовина елеідин, що твердне, внаслідок чого в клітині зникає ядро й вона перетворюється на лусочку, яка відмирає і злущується.
В клітинах глибокого (базального) шару епідермісу міститься пігмент (меланін), який забарвлює тканини. В деяких ділянках шкіри (навколо соска молочної залози, на зовнішніх статевих органах, мошонці, в ділянці відхідника та ін.) меланін розміщується не тільки в клітинах епідермісу, а й у сполучній тканині, а тому ці ділянки мають темнішу пігментацію.
Рис. 2. Кровоносні та лімфатичні судини й капіляри шкіри:
1 - епідерміс; 2 - кровоносні капіляри; 3 - лімфатичні капіляри; 4 вена, 5 аптепія, 6 - лімфатична судина; 7 - підшкірна основа (клітковина); 8 - глибокий (базальний) шар шкіри; 9 сосочковий шар шкіри
Власне шкіра дерма складається з двох шарів: сосочкового і сітчастого. Сосочковий шар це пухка сполучна тканина. Сосочки утворюють гребені й борозни шкіри. В сосочках розміщені кровоносні й лімфатичні судини та нервові чутливі закінчення рецептори, які сприймають больові, дотикові й температурні подразнення. Найбільшої висоти сосочки досягають у місцях із підвищеною чутливістю на долонній поверхні кінчиків пальців, що має велике значення при виконанні тонких трудових процесів. Виступаючи над поверхнею епідермісу, сосочки утворюють папілярний візерунок (рис. 2). Кожна людина має свій, притаманний лише їй одній папілярний візерунок. Цю ознаку використовують у судово-медичній практиці.
Найбільш розвинений сітчастий шар шкіри утворений із щільної сполучної тканини. Від цього шару залежать механічні властивості шкіри міцність, еластичність. Міцність дерми зумовлена розташуванням у ній колагенових волокон, які в основному лежать паралельно й косо щодо поверхні шкіри, утворюючи при цьому сітку. Дерма переходить у підшкірну основу.
Різкої межі між шкірою та підшкірною основою не виявлено Під?/p>