Вода на Марсi
Дипломная работа - Авиация, Астрономия, Космонавтика
Другие дипломы по предмету Авиация, Астрономия, Космонавтика
м льодовиковоСЧ, а не водноСЧ ерозiСЧ. Льодовик, що створив цю долину, живився водами каньйона Ехуса (рис. 9), яку знизу пiдiгрiвали вулкани. Ця вулканiчна активнiсть i зумовила появу великих потокiв талоСЧ води зовсiм недавно з геологiчного погляду - 20 млн. рокiв тому. Перспективне зображення каньйона Ехуса свiдчить про те, що на поверхнi Марса рiдка вода була ще мiльярди рокiв тому. Пiзнiше, коли планета остигла, озера замерзли й сформували льодовики, якi своСЧми потоками порiзали долину Касея. Одним з доказiв такоСЧ теорiСЧ СФ те, що дно каналiв мiститься нижче вiд гiпотетичного рiвня марсiанського океану. Це неможливо для води, але здiйснено для льоду.
Донедавна прямих доказiв наявностi води на Марсi виявити не вдавалося. РЖ тiльки влiтку 2000 р. мiжпланетна станцiя Марс глобал сурвеСФр виявила на поверхнi планети структури, якi могли виникнути тiльки пiд впливом потужних потокiв води. А на початку осенi того ж року на переданих з Марса фотознiмках гiрських масивiв планети було зафiксоване величезне крижане озеро, пiд льодом якого може бути й вода. Цей висновок дав змогу зробити припущення, що вiк вимоСЧн на крутих схилах марсiанських гiр мiг бути всього один-два роки. А 2003 р. на Марсi вперше виявлено карбонати - солi вугiльноСЧ кислоти. Цi сполуки входять до складу восьми десяткiв земних мiнералiв, якi становлять близько 2% маси кори нашоСЧ планети, а утворюються вони (карбонати) лише за наявностi води й вуглекислого газу. Таким чином, це вiдкриття пiдкрiпило гiпотезу, згiдно з якою в далекому минулому на Марсi були великi запаси води.
Через чотири днi пiсля того, як марсохiд Опортьюнiтi знайшов на Марсi свiдчення про наявнiсть вологого середовища в каменi, який ученi назвали Капiтан (El Capitan) (виявлено велику концентрацiю сiрки в солях магнiю та залiза й iнших сульфатах), його колега - марсохiд Спiрiт також досяг головноСЧ мети експедицiСЧ, виявивши слiди дiСЧ води в каменi, який згодом дiстав назву Хемфрi (Humphrey). Проникши з допомогою свердла всередину каменя, Спiрiт установив, що в ньому СФ порожнечi, якi утворилися внаслiдок дiСЧ води. Крiм того, марсохiд знайшов у цих порожнечах вiдкладення мiнералiв, якi можуть утворюватися тiльки за наявностi води. Усi цi знахiдки дали змогу вченим оголосити про те, що мiсiСЧ Опортьюнiтi та Спiрiт СФ успiшними.
Здавалося, що дослiдники вже практично впевнилися - вода з Марса або зовсiм випарувалася, або пiшла пiд землю, i, можливо, вiдбулося це мiльйони рокiв тому, а може, й мiльярди. Та пiсля липня 2005 р. вченим знову довелося переглянути своСЧ висновки. Саме тодi фахiвцi з РДКА повiдомили, що на Марсi виявлено замерзлу воду на вiдкритiй поверхнi планети (рис. 6). На фотознiмку, зробленому з борту КА Марс-експрес, у високих пiвнiчних широтах планети був зареСФстрований кратер з покладами льоду на днi. Температура й тиск у тому районi такi, що там не може бути твердого двоокису вуглецю - так званого сухого люду.
Рис. 6
Крижаний диск, добре видимий i досить чистий, лежить на днi кратера (дiаметр його 35 км, глибина - близько 2 км), розташованого на рiвнинi Вастiтас (Vastitas Borealis). На знiмках виявлено також слабкi слiди льоду (iнiй) на краю кратера та на його стiнках. Дослiдження того ж 2005 р. верхнiх шарiв ЧервоноСЧ планети з допомогою радара МАРСРЖС (MARSIS - Mars Advanced Radar for Subsurface and Ionospheric Sounding) на глибинах до кiлькох тисяч метрiв виявили, що пiд поверхнею Марса СФ велика кiлькiсть води в замороженому станi. Найбiльшi скупчення льоду зафiксовано в полярних областях i в пiдземному кратерi, розмiщеному в середнiх пiвнiчних широтах у районi Хриса (Chryse Planitia). Наявнiсть водяного льоду в грунтi поблизу екватора можна пояснити дуже низькою теплопровiднiстю фунту, коли добове прогрiвання досягаСФ невеликоСЧ глибини.
Фахiвцi вважають, що неглибоко пiд тонким шаром пилу СФ велике замерзле море площею 800x900 км (рис. 7). РЖмовiрно, що воно близько 5 млн рокiв тому замерзло, а лiд покрили пiзнiшi вiдкладення.
Рис. 7
4. ПОТОКИ ВОДИ НА МАРСРЖ
На основi вивчення знiмкiв ученi встановили звязок мiж вулканiчною активнiстю та потоками води на Марсi. У результатi вулканiчноСЧ дiяльностi лiд пiд поверхнею планети може танути, а вода просочуватиметься назовнi. Деякi з цих потокiв мають досить молодий за геологiчними мiрками вiк. Наприклад, бiля пiднiжжя вулкана Олiмп камери з орбiтальних космiчних апаратiв виявили слiди потокiв, якi були там приблизно 30 млн. рокiв тому.
Багато фотографiй ученi отримали завдяки зонду НАСА Марс глобал сурвеСФр у 1999 та 2001 pp. Повторне повномасштабне знiмання зробили 2004 р. та 2005 р. Аналiз наукових даних дав змогу виявити змiни, якi могли б вiдбутися лише за участi води. Так, у вимоСЧнах були виявленi яскраво забарвленi вiдкладення, яких не було на ранiше зроблених знiмках. Цi вiдкладення - можливо, грязь, сiль або iнiй - залишилися вiд потокiв води. Ми тепер розумiСФмо, що Марс геологiчно активнiший, нiж ученi вважали ранiше, i що ця активнiсть зосереджена в середнiх широтах.
РЖ, нарештi, недавно були знайденi структури (не старшi вiд кiлькох десяткiв рокiв чи навiть декiлькох рокiв), схожi на слiди рiдкоСЧ води, що просочуСФться з-пiд кори вiчноСЧ мерзлоти. Характерно, що всi такi джерела виявлено на пiвнiчних схилах глибоких каньйонiв у пiвнiчнiй пiвкулi та на пiвденних схилах у пiвденнiй пiвкулi, де атмосферний тиск хоч i ненадовго, але даСФ змогу зберегти воду вiд моментального холодного закипання. Тобто на фо?/p>